"Деякі страждання дорожчі за всі скарби" - Діна Рубіна | Мобільна версія

Діна Рубіна народилася 19 вересня 1953 року в Ташкенті в родині художника й учительки історії. Закінчила місцеву консерваторію. Викладала в ташкентському Інституті культури. Друкується з 16 років. Автор романів "Ось іде Месія!", "На сонячному боці вулиці", "Почерк Леонардо". За її творами знято фільми "На сонячному боці вулиці", "На верхній Масловці", "Подвійне прізвище", "Любка". З 1990-го живе в Ізраїлі, у передмісті Єрусалима. Чоловік - художник Борис Карафьолов, ілюструє всі книжки Діни Рубіної. Має сина й доньку

Із дитинства прагнула бути знаменитою і в центрі уваги, зараз уже не хочу.

Одного важке дитинство зміцнить, іншого - розчавить.

Мої батьки з України: тато народився в Харкові, а мама - в Полтаві. Обоє закінчили українські школи. Чоловік мій - із Вінниці. Тож усе моє життя пронизане, по-перше, невикорінюваним придихом на літері "г" і пом'якшуванням приголосних. А по-друге, я з дитинства знаю силу-силенну українських приказок, пісеньок, баєчок і солоних жартів.

Не можу пробачити роялю 17 років моєї згубленої молодості. Тому зараз у мене вдома рояля немає.

Замолоду, і досить довго, років до 40, я взагалі не думала про параметри, бо вкладалася в межі 90/60/90. Потім не раз ішла на війну з кілограмами. Велику перемогу отримала 2001-го, коли сіла на дієту доктора Волкова й повернулася до 60 кіло. Усе сподіваюся на реванш, але коли беруся за нову книжку - то вже не до дієт. Письменник у роботі має бути ситий, щоб думати лише про текст.

Прокидаюся, вмикаю комп'ютер і до одинадцятої вечора не вимикаю його.

Мрію посидіти в ізраїльській в'язниці, та ще й в одиночці. Для творчого зосередження

Мрію посидіти в ізраїльській в'язниці, та ще й в одиночці. Для творчого зосередження.

Слухаю все, що подобається з перших тактів. Це може бути й романс, і джазовий ансамбль, і латиноамериканські наспіви, й португальські "фадо". Попса не подобається здебільшого через якість текстів і примітивні мелодії.

Я влюблива. Одухотворення матеріалу - без цього нікуди. Замолоду роль об'єкта грала протилежна стать, проти гормонів не попреш. Зараз можу закохатися в кого й у що завгодно: у кумедну мармизу, у вигляд міста, у будинок який-небудь.

Деякі страждання дорожчі за всі скарби.

Надихнути може все, що завгодно. От у нас під Єрусалимом є старовинна молочна ферма. Вона навіть розташована там само, де й тисячу років тому - в печері. Людина, яка її відродила, зрозуміла дуже важливу річ: у будь-якій торговій справі головне навіть не якість товару, а образ, легенда, міф. Тому він - доктор наук і колишній рафінований тель-авівець - ходить у довгому білому пастушому вбанні, у білій хустині древніх ізраїльських пастухів. Та й зовнішність у нього прекрасна: блакитні очі, сива борода. Туристи чманіють. А сири? Вони хороші, звісно. І оливки, й олія, й вино. Але головне - образ.

Регулярно стаю чоловіком. Цілий позаминулий рік мала ім'я Захара Кордовіна - доки працювала над романом "Біла голубка Кордови". Щоб описати думки, бажання, фізіологію чоловіка, треба в його шкіру влізти так, щоб вона тебе обтягувала, як тісна рукавичка - руку.

Жінка імпульсивніша за чоловіка. З іншого боку, вона більш цільна - завдяки фізіології. Доведено, що жінка вміє відстежувати в розмові одразу декілька тем. Чоловік зазвичай спрямований на вирішення однієї проблеми в певний момент часу.

Труси купую не дивлячись, за хвилину. А по розвалах антикварних речей та іншого принадного мотлоху можу блукати годинами.

Часом не виходжу на люди тижнями. Тому вдома я маю вигляд стовідсоткового бомжа, так зручніше. Робочий одяг: старі джинси, широка сорочка, домашні капці з дірочкою для великого пальця.

Моє ставлення до сексу перед шлюбом залежить від конкретного випадку. Доросла 19-річна студентка, що винаймає з другом квартиру, де років п'ять вони живуть як подружжя до формального узаконювання стосунків, аби перевірити свої почуття вздовж і впоперек задля уникнення помилки? Чи 15-річна прошмандовка, що втекла з дому і віддається на курортному узбережжі вільному коханню з усіма охочими? У першому випадку я "за" обома руками. А в другому - теж "за", але міцну різку, або навіть хороший батьків мордобій.

Материнство мене навчило тому, що людину неможливо переробити навіть у найменшому. Вона така, якою народжується на світ.

Вік - це Тихий океан, у який ти повільно занурюєшся.

Нові зморшки на обличчі коханої людини - це найтрагічніші зміни в пейзажі, що пропливає по обидва боки твого життя.

Мене завжди насторожує відсутність деталей, конкретики.

Людина зазвичай уміє дійти згоди з собою. Ледар упевнений, що він працював би без розгину, якби не прикрі перешкоди. Невпевнена боязка людина вважає себе просто вихованою й інтелігентною. Грубіян назве себе "прямим і чесним". Зрадник обов'язково знайде найважливішу причину, що пояснює його вчинок.

Що ми знаємо про Всевишнього? Нічого. Може, Він - той крихітний метелик, якого я впіймала 4-річною на кущах морозу, що росли у бабусиному дворі, й одразу відпустила - такий неймовірно гарний він був? І можливо, саме цей учинок буде зараховано мені на Страшному Суді?

Нові зморшки на обличчі коханої людини - це найтрагічніші зміни в пейзажі, що пропливає по обидва боки твого життя

Спочатку був юдаїзм, від якого згодом відросли двоє дочірніх підприємств: християнство та іслам.

Якби була Ноєм і повинна була б обрати лише одну пару людей, то певно полишила б цю затію й воліла б потонути з усіма своїми близькими.

Про любові говорити прилюдно я готова - справа житейська. А от про страхи - ні. Наші страхи - найінтимніша сфера. Вони такі розмаїті, і майже всі - родом із дитинства.

Пам'ятаю лише хвилину справжнього космічного жаху: мені було років 10, ми відпочивали на озері Іссик-Куль, в горах Киргизії. Уночі я вийшла надвір - туалет із дощок бовванів на краю городу, але поночі всі мешканці й хазяї вибігали "під ґанок". І перед тим, як увійти назад до хати, підняла голову в небо: глибоке, чорне, пульсуюче, що сяяло колючими діамантовими світами. Страшна безодня. Неосяжна, незбагненна дитячим розумом. Яка викликала холодний бездонний жах. Здається, саме в цей момент я з паралізуючим душу страхом зрозуміла, що колись зовсім помру, і цим зорям і цьому небу буде до лампочки - є я чи нема.

Боротьба зі страхом - справа індивідуальна. Як каже мій гомеопат: "Усі ми, Діночко, потребуємо костурів".

Коли нервую, кидаюся від стіни до стіни.

До стану "клубок у горлі" може довести що завгодно: талановита книжка, фільм, картина. Мотив пісеньки, яку любила в юності. Поворот долі тої чи іншої людини, прекрасне обличчя. По-справжньому "клубок" у горлі викликає саме милування.

Найбільше щастя - коли просинаюся зранку й розумію, що нікуди не треба йти.

Якби зустріла 20-річну Діну Рубіну - нічого не сказала б. Може, заплакала б.