Цю книжку не прочитаєш за кілька годин – надто висока концентрація болю

5

5 знакових книжок про Майдан, на думку Тетяни Трофименко

– Більшість книжок, пов'язаних із Революцією гідності, побачили світ одразу після подій, тобто у 2014–2016 роках, – каже літературна критикиня Тетяна Трофименко, 43 роки.

– Це були як художні тексти, так і нонфікшн. Передавали свіжі й болючі враження учасників Майдану. Протягом наступних років ця тема спорадично виникала в сучасній українській літературі, однак до знакових книжок я віднесла б саме ті, що створені одразу по Революції

 

1 "Літопис самовидців. Дев'ять місяців українського спротиву". Київ: "Комора", 2014

Проєкт видавництва "Комора" зініціювала Оксана Забужко. Втілила журналістка Тетяна Терен. У "Літописі самовидців" зібрала матеріали із соцмереж та онлайн-видань, включила новини та повідомлення ЗМІ. Є також передмова нині вже лауреатки Нобелівської премії з літератури – білоруски Світлани Алексієвич. Порівняно з іншими такими виданнями – збірками текстів "по гарячих слідах" – книжка справляє враження ґрунтовнішої та є хронікою подій від листопада 2013-го до липня 2014-го. Це також і спроба осмислення важливого колективного досвіду, зокрема художня. До "Літопису самовидців" увійшли не лише блоги й колонки, а й поезія. Книжка не втрачає актуальності. Не тільки дає змогу зануритися в атмосферу того періоду, а й показує, як змінилися суспільні погляди в окремих питаннях – ставлення до Донбасу та Криму, а головне – до Росії та воєнної агресії з її боку. Думаю, після восьми років російсько-української війни "Літопис самовидців" вартий уважного аналітичного перепрочитання. Бо показує нам нас тодішніх і підсвічує те, якими ми стали сьогодні.

 

2 "Каміння Майдану". Климентія Димид, Михайло Димид. Львів: Кафедра Богослов'я УКУ, "Свічадо". 2014

"Каміння Майдану" – водночас і фотоальбом, і добірка записів із соцмереж, і цикл проповідей. Автори видання – греко-католицький священник Михайло Димид, один із засновників нинішнього Українського католицького університету, капелан Майдану, та його донька Климентія, на той час студентка, громадська активістка. Книжка важлива тим, що відкриває роль церкви на Майдані, її включеність у суспільні процеси – не всі громадяни України готові визнавати актуальність віри й релігії для сучасної людини. Богословські розважання отця Михайла, подані паралельно з фіксацією хроніки подій, показують надзвичайну інтенсивність духовної роботи священника, який в екстремальній ситуації перебуває зі своїм народом. "Щоб бути християнином, треба мати дух Христа, – стверджує автор, додаючи: Критерії розпізнання "своїх" і "чужих" є важливим моментом істини в кожному суспільстві. А тут раптом з'ясовується, що, згідно з Божими законами, "нашими" є всі, хто чинить правду, незалежно, по якому боці тимчасових барикад вони стоять". Завдяки такій позиції Майдан постає насамперед об'єднавчою, а не роз'єднувальною ­подією в новітній історії України.

 

3 "2014". Владислав Івченко. Київ: "Темпора", 2015

Великий двотомовий роман Владислава Івченка "2014" став одним із перших фікшн-текстів про Майдан і російсько-українську війну. Власне, ці сюжети в сучасній українській літературі пов'язані дуже щільно, хоча за останні роки тема Революції гідності відійшла на другий план. Це явище закономірне, оскільки в літпроцес прийшли письменники-комбатанти, які фіксують насамперед свій фронтовий досвід. Книжка Івченка залишається цікавою й оригінальною художньою версією подій 2014 року. Специфіка роману зумовлена особливостями стилю автора. Він пише реалістично, часом бурлескно, здійснюючи безжальний розтин суспільства й змальовуючи яскраві соціальні типи, котрі нікуди не зникли з нашого оточення. Не всі, хто опинилися на Майдані, зробили це з ідейних міркувань. Одначе загальний героїчний чин складається з дій простих і в чомусь недосконалих людей, говорить письменник. Це сильна соціальна проза, іноді – майже сатира. Яка не дає простих відповідей, але ставить непрості запитання. Хоча можна не одразу замислитися про це, захопившись фабулою та пригодами персонажів.

 

4 "Небесна сотня. Антологія майданівських віршів". Упорядкування, передмова Лесі Воронюк. Чернівці: Видавничий дім "Букрек". 2014

У часи революцій поезія стає головним засобом вираження емоцій і способом говоріння – цьому сприяють її лаконічність і чуттєвість. І водночас у такі часи перестають діяти звичні художні критерії, які ми застосовуємо для визначення – "хороша" це поезія чи "погана". Антологія майданівських віршів "Небесна сотня" справляє сильне враження саме завдяки тому, що в ній зібрані тексти не лише відомих, сказати б, професійних поетів. А й тих, хто не належить до кола літераторів. Понад 200 віршів різного спектра зібрали та видали друком 2014-го. Тож ми не можемо запідозрити їх авторів у кон'юнктурі, яка неминуче виникає довкола травматичних і суспільно важливих тем. Домінанта цієї збірки – щирість. Відчувається й у написаному простими словами прощанні чоловіка, який іде на барикаду, захищений лише дерев'яним щитом. І в портреті "блідої красуні, революціонерки", яка заснула вперше за два дні. І в риторичних запитаннях "чи знає мама, чи знає тато?" до батьків тих "беркутівців", які вбивали чиїхось дітей на Майдані. Цієї книжки не прочитаєш за кілька годин – надто висока концентрація болю. Але вона доводить, що перед лицем смерті майже кожна мить життя стає поезією.

 

5 "Намальовані люди". Міла Іванцова. Київ: Видавництво "Білка", 2021

Цей роман Міла Іванцова писала шість років. По суті, на сьогодні це один із небагатьох текстів, який повертає читача до Майдану не як побічного сюжету чи відправної точки для подальшого викладу подій, а як до головного об'єкта зображення. Ґрунтований на багатому фактичному матеріалі – ось коли нонфікшн-формат стає джерелом інформації, роман не хибить на вірогідності. А змальовані Іванцовою герої справляють враження добре знайомих нам людей. Дуже різних і по-різному налаштованих стосовно революції, яка відбувається на їхніх очах або за їхньої участі. "Намальовані люди" – це пригодницька мелодрама, що може стати основою для телесеріалу про сучасних українців. Сильним є жіночий голос роману. Головний конфлікт розгортається довкола Лариси – художниці, яка напередодні Майдану втратила чоловіка. Втягує у свою орбіту інших персонажів, що постають перед необхідністю зробити вибір у складні для країни часи. Твір має щасливе завершення. І це теж важливо зараз, коли зневіра й паніка охоплюють нас через інші, не менш страшні й вирішальні загрози.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×