Дев'ять повернень безвісти зниклих людей
Подружжя Лі та Мао Чженьцзін із китайського міста Сіань 17 травня вперше після 32-річної розлуки зустрілося з сином Мао Інем, 34 роки. 17 жовтня 1988-го його викрали. З батьком ішов з дитячого садка й захотів пити. Мао Чженьцзін залишив сина на кілька хвилин біля входу в готель. Коли повернувся, дитини не було.
– Я звільнилася з роботи, аби весь час присвятити пошукам. Ми роздали майже 100 тисяч оголошень у понад 10 провінціях і муніципалітетах. Ходили на телешоу. 10 травня цього року, на День матері, повідомили, що мій син знайшовся, – каже Лі.
Мао Іна продали за 6 тисяч юанів (22,5 тис. грн. – Країна) бездітній парі із сусідньої провінції Сичуань. Виховували під іменем Гу Ніннін. Про це дізналася поліція. Завдяки технології розпізнавання облич чоловіка ідентифікували. Він має бізнес із декорування будинків. Вирішив переїхати до біологічних батьків
1. У серпні торік 24-річна Юлія Горіна з Білорусі вперше за 20 років зустрілася з рідними батьками. Думала, вони її покинули. Їхала з батьком в електричці, він задрімав. Коли прокинувся, донька зникла.
– Я опинилася на Рязанському вокзалі. Пам'ятаю, як три тижні ходила з чужими чоловіком і жінкою, ховалися від міліції. Тоді мене віддали в будинок дитини, – згадує Юлія. – Але за два тижні забрали. Я знала, що живу в прийомній сім'ї. Пам'ятала, що мою маму звали Люда, батька – Вітя. Ще був брат. Але думала, що я росіянка, тому батьків шукала лише в Росії.
Із білоруських сайтів Юлія дізналася, що її розшукують батьки. Звернулася в поліцію. За три дні зустрілися.
Юлія працює товарознавцем. Розлучена, виховує дитину.
2. Американець 97-річний Кейт Ті Роббінс, ветеран Другої світової війни, і француженка 92-літня Жаннін Пірсон зустрілися в травні торік після 75-річної розлуки. Покохали одне одного 1944-го, коли Роббінс був у селі Жаннін.
– Ми будували багато спільних планів, але Роббінса перекинули на Східний фронт. І від нього не було звісток. Це ж війна, – розповідає Жаннін. – Я вивчила англійську мову. А раптом повернеться? Він весь цей час зберігав моє фото.
Кейт Ті у США одружився з Лілліан, прожили разом 70 років. Жаннін 1949-го також вийшла заміж і народила п'ятеро дітей.
2019-го Роббінс прилетів у Францію на святкування 75-річчя висадки союзників у Нормандії. Розшукав кохану. Вони зустрілися в будинку для літніх людей. Вирішили жити разом.
3. 60-річний Олександр Власенко із Черкас у жовтні 2018-го розшукав батька Володимира Власенка, 84 роки, якого ніколи не бачив.
– Мати не любила говорити про батька. Я лише знав, що він родом із Чернігівщини. Що між ними сталося – вже не дізнаємося. З батьком зустрілися лише після смерті матері й вітчима. Тоді знайшов свідоцтво про шлюб батьків, – говорить Олександр.
– Володя все життя зберігав фото дружини Ані й маленького сина. Родичі надіялися, що вони ще зійдуться. Але він чув, що в неї нова сім'я. Плакав, коли дізнався, що померла, – розповідає родичка Власенків Наталія Федоренко.
Володимир Власенко не мав нової сім'ї. У Корюківці Чернігівської області живе сам, йому допомагає соціальний працівник.
4. Товариші 60-річний Алан Робінсон і 62-літній Волтер Макфарлейн із гавайського острова Оаху 2017 року дізналися, що вони – брати. Дружили з середньої школи.
– Я не знав батька. Алан був усиновлений. Познайомилися учнями, одразу потоваришували. Мали спільний інтерес – гра криббедж, за якою досі іноді проводимо час, – каже Волтер Макфарлейн. – Я довідався, що в мене був молодший брат, який начебто помер у 19 років.
Волтер звернувся до сервісів перевірки ДНК, що шукають можливих родичів. Найбільше його зразок збігся із ДНК користувача, зареєстрованого як robi737. Ним виявився Алан, який теж хотів дізнатися більше про своє походження.
Брати вирішили разом подорожувати на пенсії.
5. Колишній боєць дивізії військ СС "Галичина" 88-річний Володимир Клос 2013-го повернувся в Україну зі США. З дружиною Анною оселилися в райцентрі Городок на Львівщині. Його з 1945 року мати й брати вважали загиблим, правили панахиди.
Володимир Клос у квітні 1943-го пішов служити у фронтову дивізію. Закінчення війни застало його в Австрії. Жив у Австралії, Канаді та США. 45 років в американському Сієтлі працював фізіотерапевтом.
– Рідним не давався чути, бо розумів, що повідомити про себе у час сталінського режиму означало наразити їх на репресії. Мати померла 1985-го, – розповідає.
Брати про повернення Володимира дізналися з преси.
6. 2013-го китайські брати-близнюки Цзен Юн і Лю Йонганг через 41 рік зустрілися і розшукали 74-річну матір.
– Наші батьки були дуже бідні й не могли виховувати двох дітей. 1972 року нас із братом одразу після народження віддали в різні сім'ї, – розповідає Цзен Юн. – Якось товариш сказав, що в Нейцзяні побачив чоловіка – мою копію. Я зацікавився. Подолав 400 кілометрів, аби познайомитися з двійником. У місті живуть 4 мільйони людей. А на одній з автобусних станцій я зустрів Лю Йонганга. Він працює молодшим менеджером у транспортній компанії.
При зустрічі мати розповіла, що безуспішно намагалася їх розшукати.
7. Волинянин Сергій Боярчук із села Луків Турійського району перед смертю 2010 року зустрівся зі своїм позашлюбним сином 30-річним Петром.
– Ліда із Сергієм кохали одне одного, але його мати була проти. Він її послухав і одружився зі мною, – каже 48-річна Людмила, вдова Сергія Боярчука. – Чули, що Ліда народила хлопчика й не забирала з пологового будинку.
Петра усиновила жінка, в якої не було сім'ї.
– У 10 років знайшов у матері папери про моє всиновлення. Прочитав їх і поклав на місце. У 20 – мама все розповіла. Згодом померла від інсульту, – говорить Петро.
Коли Сергій Боярчук зліг, вирішив розшукати сина. Йому допомогла сестра. Петро приїхав до нього. Батько попросив вибачення і за пів години помер.
Син – священник, сам відспівав батька. Зустрівся з рідною матір'ю.
8. 3 вересня 2010-го 15-літній Аром Хунмун із тайської провінції Районг з іншими школярами пішов на екскурсію в місцеву тюрму. Серед ув'язнених упізнав батька. Мати казала, що той зник безвісти.
Аром розплакався. Екскурсовод попросила адміністрацію пустити хлопця в камеру.
– Ми обнялися. Батько плакав, питав, чи мені не соромно перед однокласниками. Весь час просив вибачення. Пообіцяв, що вийде з в'язниці і більше не чинитиме злочинів, – розповідає Аром.
Хлопця виховувала баба. Мати поїхала на заробітки в столицю Бангкок.
9. 43 роки родичі німецького офіцера Вільгельма Дітца з міста Вехстебах вважали його зниклим безвісти. А він переховувався у Смілі на Черкащині.
– Батькові було 24, коли його взяли в армію. Дійшов до Сталінграда. Розчарувався у війні, хотів утекти. Його пораненого поклали в госпіталь у Смілі. 1943-го познайомився з тоді 18-річною мамою. Наступного року біля батька підірвалася вибухівка. Родичам прийшла похоронка: "Ваш син зник безвісти. Є підстави вважати його мертвим". Лише його батько, мій дід, не вірив. Але згодом і його не стало, – каже син Вільгельма Павло Доценко.
Дітц одружився з Феклею Острик. Зробив документи на ім'я Василя Доценка. До 1987 року більшість часу переховувався на горищі. По смерті дружини розшукав рідню в Німеччині. Його прийняла сестра.
Дітц помер 2001-го, його поховали у Смілі біля дружини.
1 
1
Коментарі