"Якщо є дух, війну можна вести хоч 100 тисяч років. Якщо його немає – жодного дня"

Можна зрівняти гори Кавказу, але зробити чеченців рабами ніколи й нікому не вдасться.

Жорстокість можна зупинити лише жорстокістю. Війну – лише війною.

Війна – це очищення для народу. Духовне передусім.

Наша дорога чиста, а віра – міцна. Дух нації, моральність, ідеалізм, віра – ось потенціал, велика зброя, проти якої немає жодної сили.

Нестачі їжі у природі не закладено. Нестача духу – ось справжній дефіцит. Якщо є дух, війну можна вести хоч 100 тисяч років. Якщо його немає – жодного дня.

Якщо боягузтво нинішніх батьків називають обережністю, обов'язково настане час, коли рабство їхніх дітей назвуть відданістю.

Раб, який не прагне вийти з рабства, заслуговує на подвійне рабство.

Єдиний у світі народ, який ні у що не вірить, бездуховний, безморальний та відсталий від рівня розвитку людства безнадійно й надовго, – це росіяни. Ніякій вірі не підкоряються, не віддані жодній духовності, моральності.

Сьогодні Сатана спустився на Землю під личиною русизму, втіливши в собі все людиноненависницьке, хижацьке, зле, відразливе, тваринне, що може бути в людині.

 

Русизм – небезпечна хвороба. Страшніша за фашизм, нацизм, расизм та всі людиноненависницькі ідеології. Цю недугу можна вилікувати тільки найважчими випробуваннями.

У Росії тероризм зведено в ранг вищої політичної влади. Терор, насильство, знищення беззахисних дітей, жінок, старих, хворих. Росія повністю стирає з лиця землі міста. Хто встиг вийти з-під руїн, той гине від кулі агресора.

Російську армію перетворили на зграю крихоборів і грабіжників. Від рядового до генерала – всі займалися грабунком.

Нації, культура, мова – це все від Бога, від природи. Спроби Росії створити з них гібрид ні до чого не призвели. Українці залишились українцями, чеченці – чеченцями.

Або Росія стане демократичною правовою державою – нехай поки що демократією там і не пахне, – або вона зникне з карти історії. Середини немає.

Гидую російськими політиками. Не сів би з ними за стіл переговорів, бо не хочу забруднити чеченської нації.

У росіян є тільки один шлях. Та я вам про нього не скажу.

Кожен чеченець – генерал. Якщо не вірите, підійдіть до будь-якого чеченця і скажіть: "Ти не генерал!" – побачите, що буде.

Якщо тобі бракує сил перемогти, хай не забракне сил не скоритися.

Відтоді як я зайнявся політикою, особистого життя в мене немає.

Не можна сказати, що я ненавиджу якийсь народ чи ситуацію. Але з'явилась огида до декотрих професій. До військових, зокрема до авіації.

Творець дає тобі життя та забирає його не з твоєї волі. Відчуваю, що є сили, які нам не підвладні. Не вірити в них – це бути твариною, вчиняти лише за власною подобою і примхою, відкинувши стримувальний фактор. Не вірити в них – це самообман.

Я – мусульманин, ця релігія близька мені з дитинства. Не дотримуюся годин молитви й зазвичай звертаюся до Аллаха в душі. Прошу вберегти від зла, пороків, нечисті.

Ні про що не шкодую. Але, буває, принципи свої міняю.

Десь два тижні вважав, що мій син Авлур загинув у бою. Та з'ясувалося, що він тяжко поранений, контужений, але живий. Якби він помер, нічого трагічного в цьому не було б. Це робило би честь нашій сім'ї.

На нас чекає світова бійня – від Прибалтики до Таджикистану. В Україні Москва розігрує карту Криму, Південної та Західної України, яких хоче зіткнути лобами, щоб вони билися, як гладіатори. Це все заготовки і плани.

Ніколи не ображайте українців. Українці завжди повертаються. Але вони не вміють розрахувати силу й застосувати її пропорційно. Повертаючись, вони знищать все на своєму шляху. Живі будуть заздрити мертвим.

Україна має такий потенціал – природний, людський, духовний, – що повинна стати провідною державою. Навколо українців мають згуртуватись інші народи на принципово нових засадах. Це можливо тільки тоді, коли керівництво України усвідомить свою історичну роль і займе мужню позицію.

Москва стільки разів мене ховала й викопувала, що я вже з ліку збився.

Якщо мене не стане, нічого не зміниться. Процес піде в тому річищі, в якому я хочу.

Найбільше мені болить голова від думки про те, що робитиму, коли росіяни підуть із Чечні. У мене 300 тисяч озброєних до зубів чоловіків, які вміють воювати. Роботи в них нема, даху над головою нема, сім'ї нема. Громадянської війни ми не допустимо, бо наша духовність росте. А де духовність – там і мораль. Та все ж мене це турбує.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×