На кенійському пляжі я стояв у військових черевиках і шкірянці-косусі. Так, як вилетів із лютневого Києва. Вони намагалися впарити якісь нібито старожитності нібито племені масаїв - двоє худих, але мускулястих хлопців, що косили під Боба Марлі. Один із дредами, інший - у червоно-жовто-зеленому береті.
Ей, ти, певно, любиш армію, марширувати, - стібалися вони з мого одягу не по сезону й картинно карбували крок по гарячому піску.
Та ні, ми з України, там зима, - намагаюся пояснити. - Ми прилетіли за нашими моряками. Вони везли танки для Кенії, а їх захопили сомалійці.
Зрозумівши, що масайського бойового дротика ми не купимо, наші нові знайомі попросили набрати води в пластикову пляшку з крана в готелі. Готель на березі моря приватний, але пляжі тут - громадські. Спокій німецьких та італійських туристів бережуть від співвітчизників охоронці з довгими дерев'яними дубцями.
Ви, українці, молодці, що везете нам танки
Я теж люблю великі стволи, автомати, гранатомети, гармати, - розповідає хлопець із дредами. - Але мама не пустила до армії. А ви, українці, молодці, що везете нам танки. Я ніколи ще не бачив танків у Кенії, а тепер вони в нас будуть!
А сомалійці - злий народ. У мене там родичі живуть, я знаю, - додає другий.
На вулицях портової Момбаси всі поліцейські - з автоматами. Нам пояснюють: рівень злочинності зашкалював, доки за справу не взявся новий начальник поліції. Військових шанують. Їхні ідеально випрасувані яскраві мундири в британському стилі контрастують із брудними вулицями, будинками-сарайчиками й перехожими в лахмітті.
Тоді Україну звинуватили, що танки з "Фаїни" насправді були призначені для Південного Судану. Але коли потусуєшся трохи з кенійськими військовими, не віриться, що вони з кимось ділилися б зброєю. Тим більше - із сусідами.
Один із моряків, які летіли з нами, таки купив масайський дротик. Його відібрали в аеропорту кенійські митники. Ці дротики, за місцевим законом, не можна вивозити без письмового дозволу.
2 
1
Коментарі
7