"Він насолоджувався життям до самого кінця. Він не страждав і пішов від нас дуже швидко, до останнього моменту у нього була усмішка на обличчі", - так характеризувала американського коміка Річарда Прайора його дружина. Легенда стендапу був безкомпромісний у сатирі на соціальні теми, багато жартував про життя "білих" і "чорних" жителів Америки.
Річард Прайор народився 1 грудня 1940 року в Пеорії, штат Іллінойс, США. Дитинство провів у борделі своєї жорстокої бабці, мати була повією, а батько - сутенером. Зростав разом із чотирма такими ж, як він, покинутими дітьми. 14-річним його виключили зі школи і Річард почав заробляти. Першим досвідом виступу на сцені для нього стала гра на ударних в нічному клубі, також виступав у місцевому аматорському театрі.
2 роки Річард Прайор служив в армії США, але більшу частину цього терміну провів у армійської в'язниці в результаті інциденту на дислокації військ у Німеччині. Під час перегляду художнього фільму Дугласа Сьорка "Імітація життя" білошкірий солдат надто емоційно коментував міжрасові стосунки (одна з героїнь картини - негритянка, у якій білошкіра дочка. - Gazeta.ua). Зав'язалася бійка, кілька темношкірих солдатів разом із Прайором побили зачинщика і порізали його ножем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший темношкірий президент провів у в'язниці 27 років
1963-го Прайор вирушив до Нью-Йорка, де працював коміком у нічному клубі для темношкірих. Одним із перших його виступів було відкриття вечора (конферанс) співачки Ніни Сімон у клубі The Village Gate. За словами Сімон, у Прайора була гостра боязнь сцени. Їй довелося заспокоювати його і перед першим виступом, і в наступні вечори. Однак комік прорвався на телевізійні шоу та знявся у фільмі The Busy Body.
У вересні 1967 року із Прайором сталося те, що пізніше в своїй автобіографії він назвав "просвітлінням". На сцені комік обвів поглядом глядацький зал, повний публіки, крикнув у мікрофон: "Якого х...я я тут роблю?!" і пішов за лаштунки. Після цього випадку Прайор використовував у виступах ненормативну лексику, а також слово "ніґгер".1977-го в ефір телеканалу NBC вийшло його власне шоу The Richard Pryor Show.
На початку 80-х популярність Прайора зросла не лише серед "чорної" аудиторії, альбоми з його виступами охоче розкуповували "біла" молодь. На вершині успіху комік підпалив себе. Він одночасно пив ром і вдихав підпалений кокаїн, але загорівся і потрапив до лікарні, де констатували опіки 50% поверхні тіла. Дочка Прайора стверджувала, що він, будучи в наркотичному психозі, облив сам себе ромом і підпалив. Охоплений полум'ям, Прайор вибіг з дому на вулицю і втік, доки його не зупинив поліцейський патруль. Пізніше цей інцидент він використовував у своїх виступах, зокрема, в комедійному альбомі 1982 року Richard Pryor: Live on the Sunset Strip (де він жартує, що вибух стався, коли він вмочив печиво в стакан із знежиреним молоком). Також він посміявся над людьми, які "розпахували запаленим сірником у повітрі і запитували: "Що це? Це Річард Прайор біжить по вулиці!".
1983-го комік уклав 5-річний контракт із Columbia Pictures вартістю $40 млн. В рамках контракта Прайор знявся в низці успішних кінострічок (комедійна роль у "Супермен 3" принесла Прайору гонорар у $4 млн). Не менш популярними виявилися "Мільйони Брюстера" 1985 року й "Нічого не бачу, нічого не чую" 1989 року. Прайор також знявся в режисерському дебюті Едді Мерфі "Гарлемскі ночі". Мерфі номінували на премію "Золота малина" як гіршого режисера року, проте в прокаті фільм зібрав понад $60 млн у США і $95 млн по всьому світові. У картині знялися представники відразу трьох поколінь темношкірих коміків: Редд Фокс, Річард Прайор і Едді Мерфі.
До 1990-го стало очевидно, що Річард дуже хворий: він був прикутий до інвалідного крісла і переміщався на моторному скутері. Прогресувала його хвороба - розсіяний склероз. Ще у 1977 році актор пережив серцевий напад, пізніше - потрійне шунтування серця.
Наприкінці 2004-го сестра Прайора повідомила пресі, що в результаті хвороби він втратив голос. Проте 9 грудня 2005 року на офіційному сайті Річарда Прайора з'явилася його заява: "Я втомився вислуховувати це лайно про мене, що я не можу говорити. Неправда. У мене бувають хороші дні, бувають погані дні, але я як і раніше базікаючий покидьок!".
10 грудня 2005 року 65-річний Річард Прайор помер від серцевого нападу. За рік до смерті він отримав 1-е місце в списку "100 кращих стендап-коміків всіх часів і народів" телеканалу Comedy Central.
28 листопада 2010 року помер культовий актор-комік Леслі Нільсен. Понад два десятки років він знімався в кіно, проте справжня слава і визнання прийшли до нього після 60. "Сподіваюся, я зможу працювати до смерті. Я не уявляю себе без діла. У мене немає відчуття, що я працюю до сьомого поту. Я отримую задоволення від роботи. Мені подобається зніматися саме в комедіях. Комедія прийшла в моє життя досить пізно і, сподіваюся, залишиться зі мною до кінця життя", - казав комік.
5 
35413
Коментарі