- Є космонавти, які відчувають відірваність від Землі, - розповідає Леонід Каденюк. - Погано її переносять, бо психіка не сприймає мільйони кілометрів порожнечи. Навіть стреси можуть виникнути.

Каденюк був у космосі 16 діб, а Ліда - мамина знайома - 76. Тільки в Італії.

На початку 2000-х туди виїхали кілька її подружок. Улаштувалися, по тисячі доларів щомісяця заробляли. В Європі тоді платили ще американською валютою.

- Ігорю, відпусти мене, - просилася в чоловіка.

Той змусив жінку поставити "спіраль" - чув, що в тих "італіях" робиться - і сказав:

- Лідо, як не бачила ще смаленого вовка, то поїдь.

Везіть її швидше додому, бо буде ще гірше

За поїздку та влаштування на роботу заплатили 1300 доларів.

Після місяця роботи в ресторані, в якому Ліда пахала по-чорному й устигала згризти хіба що шматок хліба, її почало клинити. У підвалі, де нелегали знімали житло, не було вікон. Жінку це страшенно гнітило, ночами вона навпомацки хотіла їх знайти. Ще за місяць стала "гальмувати" - відповідала невпопад на запитання, могла сісти в автобус і поїхати блукати Римом. Подруга зрештою повела її до психіатра.

- Везіть її швидше додому, бо буде ще гірше.

Поки подруга вибивала квитки, платила штрафи (справді штрафи – що щось інше?) прикордонникам і тягла Ліду через усю Європу, та, ні на що не реагуючи, гризла поцуплене в ресторані печиво й моцарелу.

У Чопі після останньої перевірки Ліда прозріла:

- Боже, я - дома! Світ розвиднівся! Піду дзвонити чоловіку.

У Києві вона кинулася йому на шию:

- Ігорю, я побачила смаленого вовка!

Додому привезла 300 доларів.

×