Ми – не такі

Я таки продалася на виборах. Продала не голос, а частину балкона. На нього повісили два постери – на червоному тлі білим: "За Баленка".

Чоловік співачки Асії Ахат і власник мережі "Фуршет" заплатив за 10 днів 200 гривень. За день до виборів обіцяли агітаційну продукцію зняти і заплатити ще стільки ж. Першу частину суми віддала ­доньці на светрик, за другу вирішила купити собі путній блиск для губ.

Зі штабу кандидата раз передзвонили, щоб уточнити, чи висять постери. І чи гарно їх видно з вулиці.

– Гарно, гарно, – кажу й іду в косметичний відділ по блиск. Все-таки гроші майже в кишені.

У п'ятницю до півночі рекламу мають зняти, бо вона стає забороненою.

– Приїдуть, чекайте, – кажуть у слухавці.

Не можуть, щоб не красти

Купую тістечко, скачую фільм на 4 години, і з кішкою влягаємося на дивані. О 21-й вже злипаються очі, але чесно витримую до півночі. ­Нікого нема. Дзвоню в штаб. "­Перевірте правильність набраних номерів", – каже оператор за ­першим разом, і за п'ятим. Цілу ніч кидаюся, прислуховуюся, чи не йдуть, а тільки засіріло – вискакую на балкон і зрізаю кляті постери. Бракувало ще проблем із законом.

Штаб знову недоступний, і я без настрою їду до мами.

– Таки надурили. Не можуть, щоб не красти, – каже вона.

Пообіді в штабі прокинулися і знайшли мене самі:

– Вам не заплатили? Сьогодні ­під'їдемо.

– Та я в мами. Давайте завтра, – радію. – А я думала, що ви мене кинули!

– Та ви що? – жіночка обурю­ється. – Ми – не такі.

Але ніхто так і не приїхав. ­Кілька днів оператор видає помилку ­з'єднання. Кандидату, що програв, не до мене.

В інтернеті вичитую, що Баленко платив 600 гривень за два постери.

– Да, накрали там багатенько, – коментує мама. – Ну нічого, привезеш мені ті клейонки, я літній душ у селі обіб'ю.

×