– Папа принеси, папа подай, – 15-річна Аліса з нами на пікніку. Вона – єдина донька в батьків. Її балують: коли сонце впало на покривало, батьки перенесли його разом із дівчинкою у тінь.
– Ото тобі треба чоловіка, щоб дуже годив, – сміюся. А за мною – й усі присутні.
– Мама, ты разобрала мне рыбку? – це інша історія й інша донька. Їй 46. Вона в лікарні. Їй хочеться уваги й вийти заміж. Фліртує з лікарями зі "швидкої" і дивиться, чи в них є обручки. Варто будь-якому медику зайти в палату, як вона перетягує увагу на себе. І в неї теж тиск, теж температура. Охоче розповідає, в яких лікарнях лежала, яке там обслуговування, яка їжа, які "класні мальчікі". Разом із нами ці історії слухає її мати. Вочевидь, не вперше. І не вдесяте. Це тиха змучена жінка за 70. Вона разів зо п'ять на день провідує доньку, як і батько-професор. Він налущує насіння і смажить його із сіллю, бо Оксанка так любить. Сам господарює на дачі, закриває консервацію, оплачує відпочинок Оксани за кордоном.
– Фу, присосався, як п'явка, – каже вона гидливо. Але, коли від цієї "п'явки" мати надумала піти до іншого кілька років тому, Оксана не дала, бо "батько в неї один".
Оксана залишила роботу – 26 років стажу вистачить – і вже два роки відпочиває. Вона вигнала на роботу матір. Прибиральницею. Оксана не дозволяє їй прати машинкою: так речі довше прослужать. Напередодні міні-операції їй забороняють вечеряти і снідати. Тому наїдається за день, як за рік. Коли бачить, що сніданок несуть повз, у неї істерика.
– Ну, то візьми своїй мамі, – підказуємо.
Оксана кілька днів виказує матері:
– Там же був яблучний сік, такий смачний рідко дають. А тобі дістався, – і сміється. Лише вона
1 
1
Коментарі