- Можна я буду матюкаться, говорить, як привикла? - 25-річна Аня стоїть на трасі при в'їзді в Кіровоград. Цю місцину називають "стометрівкою".
- Ще рік тому казала: фу, проститутки, фу, ссуть. А самій довелося через ширку прогнутися, на коліна стати.
Коротка спідниця не приховує Аниних рожевих трусиків. Ноги вона тримає розставленими. На грудях рясно від ластовиння. Розмовляємо про особливості її професії. Аня валить усе, що думає. Про однокласників, з якими спить за гроші. Що обкрадає батьків і дурить клієнтів.
За 2 годин розмови починає човгатися на стільці в придорожній кафешці.
- Ой, за цей час, поки балакаємо, я вже 300 гривень заробила б.
Тобі треба шурина на роботу влаштувати?
Я згадую Аню в прокуратурі. Мене викликали як свідка у справі, не вартій виїденого яйця. Слідчий одночасно ставить запитання мені, вирішує особисті справи по телефону й перекидається слівцями з колегами, які заходять покурити до нього в кабінет.
Я натякаю, що в мене вдома хвора дитина. Потім кажу, що поспішаю. Це допомагає на 5 хвилин. Слідчий вистукує на клавіатурі мої біографічні дані, як у кабінет завалює підтоптаний чоловічок у червоній футболці зі смайликом на животі.
- Так, тобі треба шурина на роботу влаштувати? Зарплата 4 тисячі, робота - не бий лежачого. Сутки робиш, троє вдома, - розвалюється на стільці.
Чоловіки обговорюють співвідношення праці й зарплат усіх відомих їм професій. Зрештою я не витримую:
- Так, молоді люди! Як казала моя знайома повія, я за цей час 300 гривень заробила б.
Пика гостя стає червонішою за футболку. Слідчий вирячує очі. За 10 хвилин я вільна.
Коментарі
12