— Із роботою в нас у місті катастрофа. Люди їздять до Черкас, Києва. Моя кума вже два роки за кордоном. Була в Польщі, Голландії. Де працює і скільки отримує, не каже. Хоче заробити сину на квартиру. Її чоловік — машиніст поїзда. Сім'я на межі розпаду. Просив її повернутися додому і разом знайти роботу в Києві. Але вона не хоче, — говорить 58-річна Лідія Бондар зі Сміли на Черкащині.
— У другої куми дві вищі освіти. Чоловіка немає. Після закриття радіозаводу пішла торгувати на базар. Відкрила кіоск, продає годинники. Я виховувала дитину-інваліда. Ніхто не підказав, що могла піти на пенсію в 50 років. Оформила тільки два роки тому. Підробляю двірником. Отримую на руки трохи більше 3 тисяч гривень. Чоловік працював газоелектрозварником. Вийшов на пенсію за пільговим списком. Отримує 3,2 тисячі гривень. Виживаємо переважно за рахунок господарства. Тримаємо чотири десятки нутрій, курей. Годуємо зерном, яке отримуємо за два паї. Дісталися мені від баби та діда. Садимо город. За літо нароблюємо консервації.
2 
35413
Коментарі