Ірина Осадчук влаштувалася на дві роботи після виходу на пенсію

 

На ліки 73-річна Ольга Джурин із села Цінева Рожнятівського району Івано-Франківщини щомісяця витрачає 450–500 грн. Отримує 800 грн пенсії.

— У мене очі хворі, глаукома. Без ліків геть осліпну, — каже пенсіонерка. — А вони ще й подорожчали. Тому економлю на харчах. Хата в мене маленька, на дві кімнати. На комунальні послуги і газ оформила субсидію.

Тримає на яйця чотири курки. До крамниці Ольга Джурин ходить через день по хліб, олію, крупи та борошно.

— Беру всього потроху. Раз на тиждень —   молока. Часом хліб сама печу, так дешевше.

Жителька столичного масиву Русанівка Алла Андрющенко, 70 років, теж скаржиться на дорогі ліки.

— Щодня п"ю десять різних таблеток від серця, від тиску, заспокійливі. Останнього разу пішла в аптеку, 50 гривень залишила. У січні подорожчали ліки. Раніше брала снодійне по 10,55, а зараз воно вже 22 гривні. Зі своєї пенсії 670 гривень на ліки витрачаю 400. Живемо разом із сім"єю сина в двокімнатній квартирі. Їм самі лише каші, молочні продукти, бо слаба печінка. Яблука, банани перестала купувати, хоч хочеться.

Сергій Пилипенко, 63 роки, із Житомира отримує таку ж пенсію. Часто позичає у знайомих.

— Усе йде на харчі та комунальне. Добре, дочка помогла. Восени привезла картоплі, цибулі, наробила консервації. Із м"яса я хіба що курку раз на місяць беру. Добре, що милом і пральним порошком при Союзі затарився. Ще маю два великих ящики дитячого мила в кладовці. Ним і голову мию.

Сільським пенсіонерам легше, вважає Марія Заремба, 59 років, із села Городище Шепетівського району Хмельницької області. Отримує 621 грн на місяць.

— Ми в селі живемо з городу, — пояснює. — Курей, свиню тримаємо, то не голодуємо. А от на гній треба грошей. Не удобриш поле — не буде урожаю. На 25 соток городу торік пішло три КамАЗи гною. Я віддала 1,5 тисячі гривень. За оранку тре заплатити. Ще не знаємо, які ціни цьогоріч будуть.

Раджу вживати менше оковитої. Тоді пенсії вистачатиме. Я не п"ю і не курю

Марії Зарембі потрібно назбирати 1,7 тис. грн, щоб прокласти газ.

— Трубу по вулиці провели, а самій треба заплатити, щоб до хати протягли. Раніше я опалювала вугіллям, брала машину за 750 гривень. На зиму треба чотири машини. Із газом буде економніше.

Ірина Осадчук, 59 років, із села Іванковичі під Києвом має роботу.

— Я після виходу на пенсію вдома не сиділа, — каже жінка. — Знайома запропонувала прибирати офіс. Раз на тиждень протираю підлоги вологою ганчіркою. Платять 100 гривень. Ще одна подруга допомогла влаштуватися доглядальницею в Києві. Я вже три роки по багатіях кочую. Кому прибираю, кому їсти варю. Удома майже не буваю. Там чоловік порається. Пенсії в мене 700 гривень, ще 1500–2000 гривень заробляю. Допомагаю сину. Мені самій небагато треба.

Андрій Гаврилів, 78 років, із міста Долина Івано-Франківської області написав до "ГПУ":

— Громадянам пенсіонерам раджу: вживайте менше оковитої. І вам вистачатиме пенсії. Я не п"ю і не курю — уже маю економію. Варю собі каші, макарони та зупу. Мене одна знайома вчителька, буває, в школі годує обідом. Дітей не маю, живемо вдвох із котом. Нічого, даємо собі раду.

Андрій Дмитрович отримує пенсію 1340 грн. За півроку заощадив 7,5 тис. грн на надгробок померлій дружині.

— Дорого? Це майстри мені так порахували матеріали разом із роботою. Вони повністю завезли все на могилу. Сказали, що цемент дорогий. Хрест і могильна плита із сірого каменю. На ній є маленька заглибина для квітів. Правда, розп"яття вже чогось похилилося. Як стане на погоді, піду роздивитися що й до чого.

— Мені оце треба ще вхідні двері поміняти, бо ці старі, — ділиться планами. — Гарні коштують півтори тисячі гривень. П"ятсот я вже маю.

×