Українці рятують армію, тепер їм пропонують рятувати й енергетику

Оголошено про майбутні "аварійні" відключення електрики для населення. Таким чином держава збирається заощаджувати електроенергію, яка стає дедалі дефіцитнішою.

Отже, населення нині годує й одягає армію – тепер воно рятуватиме ще й українську енергетику. Причина в обох випадках подібна: бездіяльність або неефективність держави. Уряд не здатен забезпечити належним чином армію. Він не проводить докорінних реформ, спрямованих на зменшення споживання електрики в Україні

Енергоємність української економіки майже вчетверо більша, ніж у країнах Європейського Союзу. При цьому за умови реформування її може бути зменшено на 55-75%. Уряд пропонує українцям посидіти без світла і заощадити таким чином електроенергію, проте не переймається енергоощадністю в промисловості, житлово-комунальному господарстві, державних установах. Принаймні, про відповідні досягнення не чути нічого.

Водночас на заводи й фабрики припадає 45% всієї споживаної в Україні електроенергії, другим за обсягом споживачем є житлово-комунальний комплекс. В обох випадках існує величезний простір для зменшення витрат електроенергії. Пересічні українці - не серед найбільших розтратників, проте виїжджати уряд збирається саме за їхній рахунок. Звісно, культура енергоощадності у наших людей ще не така висока, якою мала би бути, і над цим треба працювати. Або підвищити ціни на електрику до такого рівня, щоб українці заощаджували. Це світовий досвід.

Ми всі розуміємо, в якій складній ситуації перебуває зараз Україна. Всі готові затягти паски й терпіти незручності. Але нинішня скрута не означає індульгенцію на відсутність реформ, в тому числі й щодо підвищення енергоефективності. Внутрішнє реформування є не менш важливою зброєю України, ніж літаки й танки. Затягування пасків для населення повинно супроводжуватися системними змінами. Це класична схема модернізації країни, яку пройшли всі успішні нині держави-вихідці з колишнього соцтабору. Тоді як примітивні й непрозорі рішення з арсеналу 1990-х років є недостатніми й зручними хіба що для такої влади, яка не вміє чи не хоче здійснювати справжні реформи.