Отже, всі чекають сьогоднішнього вечора. Навіть ті, кого зазвичай не цікавить незрозуміла їм біганина кількох десятків чоловіків за одним м'ячем. Бо нинішній матч Франція-Україна – це набагато більше, ніж футбол чи футбольний бізнес.
І йдеться зовсім не про геополітику, як от у дурнуватій пораді українським гравцям від російського актора Михаіла Боярського: почитати перед матчем гоголівського "Тараса Бульбу". Вічне протиставлення свого запліснявілого "русского мира" та світу західного – це невиліковна хвороба братів наших менших, що досі залишаються у напівмороку минулого. Та й книжки футболісти навряд чи читають.
Все набагато простіше. Українцям дуже хочеться пишатися Україною. Вони не менші патріоти своєї країни, ніж французи, поляки чи німці. Але в останніх багато причин пишатися Францією, Німеччиною, Польщею. Ті держави забезпечили їм гідний рівень життя і не обкрадають щоденно, сенсом діяльності тамтешніх керівників є не побудова царських маєтків чи особисті мільярдні статки. Ті народи не перебувають у статусі колишньої колонії, не здатної розірвати остаточно з метрополією.
В українців справи гірші. Зруйнована державна система і економіка на межі краху, бідність та примарність сподівань на краще, відвертий грабунок з боку можновладців. Шантаж і підкуп з боку Росії, під який вкотре прогинається егоїстична корумпована верхівка. Похвалитися практично нічим.
Тож футбольні або спортивні загалом досягнення – чи не єдине, що може дати українцям таке бажане й дефіцитне відчуття гордості за свою країну. Саме тому для них футбольні перемоги набагато важливіші, ніж для тих таки французів. Природно, що минулої п'ятниці своєю країною пишалися десятки мільйони навіть далеких від футболу людей. Українська збірна дала їм щось, чого не здатна дати держава. Незважаючи на те, що телережисери надто часто нагадували нам саме про нинішні руїну і песимізм, показуючи Януковича та інших власників приватного підприємства "Україна". Звісно, саме так вони розглядають і нас, і цю країну.
Зрештою, навіть це не зіпсувало свята. Українці вже четвертий день пишаються Україною. Якщо сьогодні все буде добре в Парижі, пишатимуться набагато довше. Може, аж до чемпіонату в Бразилії або й після нього. І знову ніхто не зможе їм в цьому завадити.
6 
1
Коментарі
3