— Ти, Любцю, йди з того боку, а я з іншого. Так швидше позгрібаємо докупи листя. Зараз хлопці приїдуть трактором, погрузять на прицеп і вивезуть, — каже 52-річна Ольга Ярема із села Бунів Яворівського району.
10 листопада в селі святкують храмове свято греко-католицької церкви великомучениці Параскевії. У понеділок селяни гуртом прибирали вулиці.
При дорозі біля церкви троє жінок згрібають листя. Насипають його в кошики та велику білу плахту.
— Та не спіши так. До празника ще три дні — встигнемо. Будуть наші вулиці, як із картинки, — каже 41-річна Любов Бутурин.
У жовтні Бунів переміг в обласному конкурсі "Екологічно чистий населений пункт". Комісія обстежувала міста і села, що подали заявку. Бунів визнали найчистішим селом. Від обласної ради отримає 50 тис. грн.
Село розташоване за 18 км від кордону з Польщею. Тут живуть 700 людей. Мають свою школу з дев'ятьма класами, бібліотеку, музей, машину швидкої допомоги, сучасну амбулаторію. Підприємства немає жодного. Місцеві їздять на заробітки в Польщу.
— Усі думають, раз ми перемогли, то, певно, маємо якесь своє підприємство, яке тут наводить лад, вивозить сміття. Та де там! До нас навіть сміттєвози не хочуть їхати, бо до села нормальної дороги нема, — каже 49-річний Степан Штефаніцький. — Чистота — то заслуга нашого сільського голови і людей. Із других сіл жаліються, що їхні діти, як ідуть із дискотеки, по дорозі викидують пляшки. Наші ще змалечку до порядку привчені. Ми їм придумали дерев'яні палиці із цвяхами на кінцях. Діти йдуть додому зі школи — і нанизують папірці.
Біля пам'ятника Шевченку в центрі села жінка в жовтій хустині збирає руками сухі гілки. Підмітає віником гранітове підніжжя.
— Голова в неділю після служби Божої попросив нас не розходитися. Оголосив, що прижене трактора, і з понеділка йдемо вулиці прибирати, — каже 55-річна Наталія Дубан. — Перед кожним святом отак збираємося по 10–20 людей, — застібає на ґудзики червоний светр. — А свят у нас багато — і державні, і свої. У нашому селі похований військовий лікар Юрій Липа. То ми і річницю його дня народження, і смерті відзначаємо. Перед кожним святом, майже кожного місяця, прибираємо, чистимо потічки від гілок. Вивозимо сміття. Білимо паркани. Літом жінки висаджують квіти в центральній частині села.
Біля будинку культури 42-річний Степан Юр подає кошик із листям іншому чоловіку на причеп трактора.
— Село хоч на відшибі, і влада про нас давно забула, але ми даємо собі раду. Он стадіон очистили від зарослів. Установили лавочки. Відродили футбольну і волейбольну команду. Навіть маємо тренувальну залу. Ходимо з мужиками по вечорах качатися. Штанги зробили самі. На залізні труби поначіпляли диски від тракторів і машин. Торік швейцарці до нас приїжджали — родичі нашого жителя. Як побачили ті штанги, були в шоці. Казали, що в їхній країні, при достатку, молодьож до спорту так не тягнеться, як у нас. Пообіцяли виділити кошти на новий інвентар.
Двоє чоловіків утрамбовують ногами повний причеп листя. Їдуть трактором за село. Під лісом селяни спорудили сміттєзвалище. У викопану велику яму кидають сміття. Коли буде повна, засиплють ґрунтом.
— Я не є прихильником того, щоб іти і просити в когось кошти. Треба бути реалістом — ніхто так просто не хоче нічого дати, потрібно щось взамін запропонувати, — каже сільський голова 54-річний Михайло Мацура. — Село відроджується силами жителів. Зараз плануємо в колишній будівлі сільської ради зробити дитячий садок. Бо найближчий за кілька сіл, ніхто туди дітей возити не буде.
— Дорогу в селі ми теж самі зробили, — додає Любов Батурин. — Вона ґрунтова, колись тут були суцільні ями. Як, не дай Бог, хтось помирав, навіть священикові тяжко було добратися із сусіднього села. Його взували в гумові чоботи, садили на воза і так везли. Ми всією громадою зібрали гроші та ціле літо посипали дорогу гравієм.
50 тис. грн, які надійдуть від облради, місцеві потратять на внутрішній ремонт храму та укріплення ґрунту біля нього.
— Торік після літніх злив почав зсуватися берег, — продовжує. — Ми запанікували, почали його самі підсипати. Голова дав свій екскаватор. Але та робота не надійна. Треба кликати фахівців.
3 
1
Коментарі
1