"Люди в селі повирізали тварин, бо з них немає ніякого зиску. Наробишся біля тої худоби з ранку до ночі, витратиш купу грошей, щоб її вигодувати, а потім продаєш гендлярам за безцінь", — розводить руками Роман Щудла, 60 років.
Чоловік живе у Стоянцях Мостиського району — за 50 км від Львова. Від траси Львів–Шегині до села 5 км пішки — автобус сюди їздить лише двічі на день. У невеликих дерев"яних та мурованих хатах живуть переважно люди старшого віку. За оcтанні десять років багато молоді виїхало на заробітки за кордон або переселилося до міст і сіл, ближчих до Львова. Кілька молодих сімей повернулися — у селі проводять газопровід і запрацювало фермерське господарство "Агро-Лан", яке в сезон набирає більш як 20 працівників.
Роман Щудла тримає дві корови, коня, свиню, понад 50 кролів. У Стоянцях, де залишилося чотири корови, його поважають як доброго господаря.
— Мав три корови, але минулого місяця мусив одну продати — треба грошей на газ, — розповідає Роман Михайлович. Із дружиною Ярославою він живе в сірій одноповерховій кам"яниці. Худобу тримає в сараї за хатою.
— Корова десь із 400 кіло мала, а гендлярі її забрали за 1450 гривень. Я просив: "Хлопці, давайте хоч по шість гривень за кіло". А вони ще й сміялися: "Діду, як ми вашу корову не візьмемо, будете її до Львова возом тягти".
Щудла каже, аби вигодувати корову, треба затратити більше, ніж можна на ній заробити.
— Корова з"їдає чотири центнери грису — це вже 720 гривень, 20 центнерів сіна, тонну буряка, картоплі. Сіно, буряк і картоплю маємо свої, але скільки вони потребують праці і грошей! Лише за оранку треба 350 гривень дати. А ще міндобрива купити!
Селянам не залишається іншого виходу, як продати худобу перекупникам.
— Нещодавно сусідка хотіла продати дві гуски на Привокзальному базарі у Львові, — каже Ярослава Щудла. — Стала собі скраю прилавка. Так жінки, які поряд птицю продавали, на неї з кулаками накинулися. Мовляв, не лізь на чужу територію. А коли жінка стала на тротуарі біля базару, її прогнали міліціонери.
Подружжя розповідає, що м"ясо, привезене селянами на базар, спекулянти можуть навіть соляркою облити.
— Таке зробили моєму родичеві. Після того він уже на базар не їздив, — махає рукою Роман Михайлович. — Я так само туди не пхаюся. Пару років тому найняв машину, щоб завезти трьох телят. Півдня чекав, доки ветеринар печатку поставить, потім довго шукав місця на прилавку, а під вечір віддав м"ясо перекупникам за копійки.
Дружина Романа Михайловича Ярослава возить на продаж до Мостиська молоко та кролів. Літр молока продає за 2 гривні.
— За доброго кроля дають лише 30 гривень, — жінка розводить руками, — а його чотири місяці вівсом і буряком годувати треба. Якщо за радянських часів за кілограм кролятини 4 рублі давали, тепер він мав би коштувати сорок гривень.
Вирішення проблеми збуту тваринницької продукції слід починати із боротьби з контрабандним м"ясом, вважають підприємці-м"ясники. Виконавчий директор товариства "Пустомитим"ясо" Олег Адєєв розповідає, що половина м"яса, яке продають на ринках Західної України, — це закордонна контрабанда.
— Наші ринки завалені дешевим неякісним м"ясом, яке вирощене на біодобавках і лежить замороженим за кордоном більше півроку, — каже Адєєв. — Через низьку ціну воно не дає розвиватися місцевим виробникам. М"ясо тварини, вирощеної нашими селянами, опиняється на одному прилавку із контрабандним. Покупцеві відрізнити їх майже неможливо — ні за ціною, ні за зовнішнім виглядом.
"Пустомитим"ясо" приймає худобу від населення і фермерських господарств. Свіже м"ясо постачає українським підприємствам. Через засилля контрабандної продукції в Західній Україні залишається лише 25% м"яса, решту вивозять на Схід.
8 
35413
Коментарі
1