Чотири роки тому при приватизації нашого будинку ніхто не поміряв площу нежитлових приміщень. Працівники ЖЕКу N201 міста Львова допустили помилку: записали нам площу нежитлових приміщень 3 квадратних метри, якої немає в технічних документах. Ми поскаржилися їхньому керівництву. Там переконували, що ми вже 50 років користуємося цими приміщеннями і ще 100 років будемо користуватися. Потім з"явилося рішення продати ці приміщення.
Ми запитали у працівників львівського БТІ, які документи необхідно підготувати для доприватизації. Вони відповіли, що треба мати на руках лише довідку з ЖЕКу. Мовляв, це його помилка. А в ЖЕКу вимагали викупити ці приміщення за ціною 260 гривень за квадратний метр.
У 2004 році мешканці квартири N3 вирішили розширити у підвалі своє шкідливе виробництво з використанням токсичних матеріалів. У грудні цього ж року Франківська райадміністрація подала проти нас позовну заяву до суду. Ми подали зустрічну.
У лютому 2005 року відбулося перше судове засідання, яке проводив суддя Юрків. Представники районної адміністрації та ЖЕКу зігнорували його. Суддя заявив, якщо вони наступного разу не з"являться, рішення прийме без їх участі. Та наступного разу Юрків наодинці поспілкувався з чиновниками Франківської райадміністрації. Ми чекали на коридорі, а прибиральниця понесла з кабінету судді горнятка та склянки. Після цього Юрків не згадував про винесення рішення. Чиновники й надалі не приходили на слухання. Тоді суддя виніс рішення — розділити наш спір на дві окремі справи. Він вирішував це два роки! На половину засідань слуга правосуддя сам не з"являвся. Двічі призначав виїзні засідання. Жодне не відбулося.
Моя мати прожила тут ціле життя. У її передчасній смерті винуватимо чиновників.
На даний час подали касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. Та вже втратили надію на подолання свавілля.
Кулакова Ольга Петрівна, м. Львів, вул. Кокорудзи, 8/7.
8 
35413
Коментарі