Уже тиждень на зупинках маршрутних таксі Луцьк—Лище вишиковуються довгі черги. Перевізники пустили три додаткові автобуси, аби тисячі паломників змогли дістатися cела Лище біля Луцька. Там, у хаті родини Микитчуків, оновлюються ікони та літографії. Водії продовжили маршрут під саме обійстя Микитчуків.
Біля металевої брами тупцюють чоловіки. Познімали кашкети, мовчки курять. Жінки в хустках з іконками чекають черги зайти в хату. Ледь продираюся крізь щільну людську стіну. Чотири просторі кімнати — всюди людно. У кутках більші ікони. На стінах вінчальні образи з кадильницями. Під вікном письмовий стіл рясніє від натільних іконок і хрестиків. Дзвінка тиша, зрідка чути зітхання і шепотіння в молитві. Скрипнули двері. На порозі — спітнілий батюшка в золотистій рясі.
— Шановна громадо, прошу позабирати з хати свої ікони і молитовники, — голосно каже протоієрей 31-річний Віктор Пушко, настоятель місцевої церкви Різдва Івана Хрестителя. — Чудо триває тиждень, не випробовуйте силу Господню. Ви хочете дива, то моліться. Якщо достойні, ікона оновиться вдома.
Люди невдоволено загули. Бабці почали чмокати руку священика, доки той протискався до сусідньої кімнати. Там молиться натовп. Обличчям до серванта з іконами стоїть іще один батюшка. Править службу. У кутку хреститься невисока сусідка господаря оселі, яка бачила чудо напередодні оновлення.
— Просинаюся вночі з неділі на понеділок від якогось світла, — розказує 37-річна Любов Юзик. — Вибігла надвір — а над хатою Микитчуків яскраве сяйво, ніби вогонь. Побродило і зникло вгорі.
Із-за спини хтось мене ляскає по плечу. Високий хлопець зі стрункою дівчиною в хустці. То діти господаря — 24-річний Юрій та 21-річна Олена Микитчуки. Рукою кличуть у вільний кут.
— Поговоримо тут, хай люди спокійно моляться, — хреститься Юрій. — То сталося в понеділок зранку. Пішов на кухню подякувати Богу за сніданок. Глянув на ікону Таємної вечері — а вона вкрилася позолотою. Потім оновилися фольга, обличчя, одяг Богородиці на маминій іконі Успення Божої Матері. А затим десь зо 30 образів засяяли.
Чудо триває тиждень, не випробовуйте силу Господню
Юрій показує рукою на кілька ликів на дивані. Фольга на оправі виблискує. Фарби яскраво переливаються на сонячному світлі. Повз ікони проходить господиня. Схиляється над образом, хреститься.
— Ця ікона оновилася прямо на очах, є свідки, — каже 48-річна Віра Микитчук. — Спочатку з"явилися червоні плямки. Думали, буде кровоточити. Але коричневим зробилося. І напис з"явився червоними буквами: "Ісус Христос Діви Марії". У вівторок почали оновлятися навіть чорно-білі іконки. Малювалися квіточки, потім візерунки.
На веранді зашаруділо — до кімнати зайшли літні чоловіки з церковними хоругвами. Пригинають древки, щоб не зачепити стелю. Готуються до хресного ходу від хати до храму. Отець Віктор дає вказівки дякам.
— Беремо ікони Богородиці й Спасителя. Оту іконку, їй сто років буде, літографії теж, — допомагає оповити образи у вишиті рушники.
Син господині Юрій відсторонює мене, беручи ікону Таємної вечері. Це перша оновлена ікона. Затим у хаті Микитчуків нарахували близько 50 образів із новими фарбами і позолотою. Селяни кажуть, що Божа благодать зійшла на сім"ю після їхніх відвідин Почаївської лаври. Юрій та Олена довго вагалися, в яку віру податися. Просили Господа вказати шлях або дати знамення.
— У лютому три тижні пахло ладаном у хаті, а на третю неділю добре чути було, — каже донька Олена. — Якась сила небесна зійшла до нас і, як у церкві, покадила.
Господарі будинку не пригадують подібного за 17 років, які прожили в Лищі. На цьому місці не було ні руїн старовинної церкви, ні святих знаків. Місцеві священики вважають оновлення наслідком щирого моління хазяїв.
— Ікони оновляються часто, але зазвичай поодинці, — каже отець Віктор. — А тут — оновлення одразу десятків ікон. Невідомо, чому Господь дав чудо саме тут і зараз. Молімося, й усе зрозуміємо згодом.
Тим часом громада парафіян поволі вийшла з хати. Селяни з церковними піснями хресною ходою пішли до храму. Там залишать близько 20 ікон, аби паломники змогли молитися біля них у церкві. Юрій Микитчук із сестрою Оленою зосталися вдома. На запитання: "Може, у вас не та конфесія?" — чоловік таємниче усміхнувся.
— Про свій патріархат ми мовчимо. Це тайна. Продивіться по хаті й усе зрозумієте.
На сільській церкві побачив вивіску: "Храм Різдва Івана Хрестителя Української православної церкви Київського патріархату".
Церква досліджує диво
Протоієрей Віталій Собко, 34 роки, прес-секретар Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату:
— Поки що ми не коментуємо оновлення ікон. Церква досліджує диво, має час минути. Можливо, це Божий знак для сім"ї Микитчуків або громади села Лище. Господь хоче привернути увагу до духовного покаяння. Щоб люди зупинилися на своїх шляхах і задумалася про вічне. На Волині досить поширене явище оновлення святих ликів. За десятиліття в краї оновилося близько 200 образів.
Господар хати, в якій сталося диво, Степан Микитчук, 47 років, — столяр, мама Віра, 48 років, — домогосподарка. Родина має свою столярну майстерню на обійсті. Діти господарів ходили до протестанської церкви, а потім долучились до православ"я. Юрій та Олена ніде не працюють, хочуть присвятити життя церкві.
3 
35413
Коментарі