— Мамо, а мош, я вже того року тоже плестиму крученики. Зароблю гроші, куплю собі всьо, що хочу, — 8-річна Поліна Копиняк із села Головецько Старосамбірського району просить дозволу в'язати декоративні ялинки з хвойних гілок.
По обіді в п'ятницю, 16 грудня, 28-річна Олена Копиняк із чоловіком Романом принесли з лісу чотири мішки ялинового гілля. Після вечері жінка затягує один лантух до хати.
— Замість дивитися вечорами серіали, є можливість заробити перед Новим роком. Свята йдуть, грошей треба.
Олена з чоловіком не працюють. Улітку Роман їздить на сезонні роботи до Києва.
— Я вже п'ятий рік плету ялинки. Тяжка робота. Того року крутила без рукавиць, то пальці всі в крові були. Добре, що нині не було ні снігу, ні дощу. А бувало, що снігу в лісі по пояс, ледве сунемо, — розповідає. — Дерева не мерзлі, то ми наламали кінчиків, відходів із них не буде. А як торік мороз сильний був, то наймали коня і рубали великі гілляки, а вже вдома обламували.
— На маєш, а я ши йду наріжу підставок, — Роман заносить до хати оберемок 40-60-сантиметрових зачищених ліщинових палиць. До них шнурком прив'язують хвойні гілки.
Олена загинає кут килима на підлозі, умощується на подушці, навколо розкладає гілля.
— Сьогодні відкриваю сезон. Почну з найкоротшої, бо за рік могла втратити кваліфікацію. У мене є 10 днів, щоб наплести кручеників. За вечір десяток спокійно роблю.
Бере в руки тонкий мотузок. На кінець примотує короткі гілки. До іншого — прилаштовує все ширші. За 20 хв. ялинка готова.
— Затягати треба туго, бо може розсипатися. Із берези чоловік наріже бензопилою навскосяк тонких ковбичок — 10 сантиметрів завтовшки і 20 у діаметрі. Це будуть підставки. Шуруповертом провертить дірку і вставить крученика. Якщо хитається — садить на клей.
Олена в'яже вироби з ялиці. Каже, такі розкуповують найшвидше.
— Смерекові крученики скоро осипаються. З ялиці — найфайніші і стоять довго. На базарі у Львові люди не вірять, що то натуральна. Щупають, нюхають. Планую продавати по 15 гривень. Найчастіше купують студенти в гуртожитки, пенсіонери. А буває, сім'я приглядаються до 2-метрової ялинки, а дитина просить купити ще й маленьку.
Олена планує зробити 100 ялинок. Возитиме їх до Львова чотири рази. Уперше — 28 грудня.
— 25 штук розпаковую по двох торбах. Тяжке таке зараза, руки вриває. Але хочеться якусь копійку заробити і свята достойно впровадити, і на коляду мати. Та й з нашими ялинками безпечно. Бо міліція гонить за тими, що продають зрубані дерева. А я хіба плачу за місце на базарі 10 гривень.
Копиняки планують заробити на ялинках 1,5 тис. грн.
— Найбільший торг 31 січня. Всьо розмітають під чисту і не торгуються.
Заходить сусідка родини 37-річна Леся Ясінська.
— Я з доньками вже 45 штук скрутила. Та чи продамо все, не знаю, — каже. — Десь під 300 штук будемо мати.
Люба Сенишак, 35 років, із Турківського району торгуватиме у Львові невеликими смереками.
— Із кручениками довго возитися, а як не піде, то шкода праці. Два роки тому спробувала нарубати невеликих смерек. За них ніхто не чіпає. Бо то лісове сміття. Його повно.
За день продає 40-50 штук по 5-15 грн.
— Найкраще беруть 2-5 січня. Такі ставлять родичам на Святвечір по цвинтарях.
3 
1
Коментарі