У селі Станків Стрийського району Львівської області влаштували "Похорон алкоголізму". Селяни пройшли вулицями хресною ходою. Зупинялися біля обійсть торговців оковитою, запалювали свічки й молитвою навертали грішників — продавців горілки — до покаяння. Зараз у селі залишилася одна-єдина "точка".
— Он туди за церкву пройдете, так попівство побачите — воно велике, з хрестом, — показує рукою 45-літній Віталій. Чоловік велосипедом приїхав до сільської крамниці. Замовляє чарку горілки, кладе на стіл дві гривні, вихиляє махом, витирає губи й іде на вулицю. Надворі саме обід.
Питаю, чи важко селянам після похорону алкоголізму.
— Ну, пити менше не стали, але й на дорозі ніхто не валяється. Але раніше всі свою горілку мали, самі гнали, — Віталій пробує їхати. — А шість років тому цукор подорожчав, невигідно стало. Почали спиртом розведеним торгувати, по 5–6 гривень за півлітра. А хто тобі скаже, звідки бере спирт? От і труїлися. Я сам мало не осліпнув. Випив — і на очі не бачу. Але відпустило.
Резиденція отця Ігоря Гілецького обгороджена фігурним бетонним парканом. Біля неї тризубом височить Стіна моління, ікона викладена камінням. Доріжка до двоповерхового будинку потопає у густій траві. На веранді недомальовані два двометрові образи, пахне фарбою.
— До церкви писані, з Калуша приїжджає художник Дмитро, — пояснює адміністратор парафії у Станкові Ігор Гілецький, 36 років. — Проходьте до кімнати.
На стінах образи святих у рушниках, вишитий портрет Шевченка. На дивані бандура.
Отець заходить із хрестом у руках. Благословляє.
— Кожну справу так починаю, — отець Гілецький кладе хрест на стіл, розгортає Біблію. — А, похорон алкоголізму... Митрополит Андрей Шептицький іще 100 років тому писав листи парохам, щоби закладали по селах протиалкогольні товариства. От ми й відродили цю традицію. Коли я прийшов на парафію у Станків у 2003 році, то горілку тут пили із самого ранку. Не повірите: зранку закажу якусь роботу на подвір"ї, а селяни стукають у двері й кажуть: "Отче, наливайте щось...". А я дивуюся: "Як, брате, навіть по-християнськи не привітався, а відразу про горілку згадуєш?". Потім почав питати старшого брата в церкві, де в селі горілку продають. Виявилося зо 30 дворів. Тоді я попросив церковну владу акцію благословити — "Похорон алкоголізму". Ми щороку процесією йшли по тих хатах і молилися на подвір"ях, щоби грішники порвали з алкоголем.
До кімнати зазирають двоє малих школяриків. У отця четверо дітей. Зараз дружина Оксана виношує п"яте.
— Із мене деякі отці сміялися, анекдоти складали про ту акцію, — продовжує Гілецький. — Але потім люди з інших сіл почали казати: "Знаєте, отче, якби в нас так зробили, то люди дякували б. А нема кому покерувати".
Спеціальної молитви супроти продавців алкоголю отець Ігор не читає. Для парафіян настоятель склав "Зобов"язання": не вживати і не розпродувати алкоголь, куриво, наркотики, не забруднювати мову нецензурними словами, не захоплюватися азартними іграми. Документ-обіцянку з підписом розкаяної особи священик скріплює печаткою. За порушення присяги — прокляття, аж до десятого коліна.
— Кілька десятків станківців уже склали присягу, — розповідає. — У селі лише одна родина така закам"яніла залишилася, що досі спродує горілку. Але я дав їй спокій — жінка багатодітна, чоловік у в"язниці, з чого має дітей годувати?
— У крамницях усе одно продають, — зауважую.
— Продають, але коли прошу обмежитися трохи в час посту — прислухаються, — запально каже отець Ігор. — Власники — набожні люди, розуміють. Зрештою, крамарство не гріх.
У Станкові понад 1000 жителів, 289 дворів. Чимало жінок виїхали на заробітки, із закордонних грошей чоловіки потроху розбудовують подвір"я. Безробітних майже немає — хто не працює у сусідніх Моршині та Стрию, допомагає сусідам на новобудовах. Цього року в селі вже народилося п"ятеро малюків, а на цвинтарі поховали 15 селян. У медпункті кажуть, що повмирали літні — від старості.
На Хресну ходу "Похорон алкоголізму" вийшли 600 парафіян, решта були на городах.
— Молодші несли хоругви й Хрест людський, учителі та учні школи — Хрест Господній, — отець Ігор веде до символічної могили при дорозі. — Отут просив сільських гробарів викопати яму, — показує на глиняний насип під бетонним парканом. На плиті на ньому дві великі порожні пластикові пляшки з-під мінеральної води. Посеред них виривається язик полум"я з фольги, на якому напис: "Бог є Любов". — Наприкінці ходи всі стали тут, помолилися.
— Селянки кинули в яму кілька пляшок горілки — ну то ж похорон, — продовжує священик. — Як гробарі почали засипати глиною, хтось із жінок тихо сказав, що вночі пияки прийдуть і повикопують усе. Тоді я камінням почав пляшки горілки бити.
8 
35413
Коментарі