На математичній олімпіаді в Ханої Володимир Медвідь здобув "золото"

 

Випускник Львівського фізико-математичного ліцею 17-річний Володимир Медвідь став першим львів"янином, якому за 25 років вдалося вибороти "золото" з математики на Міжнародній олімпіаді. Його автоматично зарахували до Київського університету.

На порозі ліцею нас зустрічає директор Мар"ян Добросевич.

— Це унікальний хлопчина, дуже ерудований і дуже скромний. Я ним захоплююся, — каже.

Підходить класний керівник 44-річний Олександр Павлось. Проводить нас до вчительської.

— Щось не знаю, з ким Медвідь дружив у класі. Бачив завжди самого. Але коли просили щось пояснити, ніколи не відмовляв. Давав списувати.

Із Володею ми зустрілися наступного дня в парку на Погулянці, що на вулиці Личаківській. Він живе через дорогу — на Пасічній. Вибрав прогулянку на свіжому повітрі.

— Ось мої нагороди, — простягає мені дві медалі. — Тримайте, ви хотіли подивитися. Не знаю, чи є в них якась цінність матеріальна, — йдучи дорогою до парку, говорить Володимир.

Підходимо до лавочки. Володя жартівливо розказує:

— Не люблю давати інтерв"ю, багато перекручують. Минулого року написали, що ходжу з однокласницею в кіно. Придумали. У класі було всього троє дівчат. Знаєте, яка була їхня увага на мене, коли я прийшов до ліцею наступного дня?

У класі було всього троє дівчат

Володя сидить на лавочці, руки склав на ногах. Перебирає медалі. Задумливий і дуже обережний. Відповідає тільки на поставлені запитання.

— Коли випадає нагода відпочити, я люблю просто прогулятись. Телевізор не дивлюся взагалі — даремна трата часу. Був би в мене комп"ютер, я би від нього не відходив.

Після ліцею Медвідь вступив до Київського університету імені Шевченка на механіко-математичний факультет.

— Співбесіди не проходив, зарахували автоматично, — додає. — Скоро навчання розпочинається, заселяюся в гуртожиток.

В олімпіадах Володимир брав участь з восьмого класу, ще коли навчався у Львівській академічній гімназії.

— Я спочатку хімію любив. Але коли почалася органіка, зрозумів, що це не моє. Був малим — часто задачі розв"язував із батьком. Математиків у сім"ї не було. Мама зайнята в легкій промисловості, батько — у важкій. Маю ще старшу на два роки сестру Юліану. Вона природу любить. У Лісотехнічний університет поступила.

Про свою сім"ю Володя розповідає неохоче. Зате жвавішає, коли мова заходить про математику. Нею він захопився у 13 років. 2006 року був у складі збірної команди на Міжнародній олімпіаді в Словенії. Взяв "срібло". Цього року знову потрапив до української учнівської команди, яка їхала до В"єтнаму на 48-му Міжнародну олімпіаду.

— Мені у В"єтнамі більше сподобалося, ніж у Словенії. Організатори добре постаралися. Ми жили в чотиризірковому готелі, їздили на екскурсії. Спробували навіть їхнього знаменитого плову. Олімпіада тривала кілька годин. Нам дали завдання із шести задач: найпростіші, задачі з ускладненнями та складні.

Володимир Медвідь дав раду чотирьом завданням. У підсумку набрав 29 балів. У командній першості став золотим призером.

— Перед від"їздом всю історю В"єтнаму перечитав. Усе, що стосується Ханоя, дізнавався з енцеклопедії. Тоді я зрозумів, що це сірий математик, — говорив у ліцеї класний керівник Володимира.

Від "зіркової хвороби" Володимир не потерпає.

— У нас був випускник, який також брав участь у міжнародних змаганнях. Той своїми медалями розклеїв кімнату в гуртожитку. А Медвідь приїхав як завжди задуманий. Питаю: "Ну що?". "Та нічого — "золото". Ні радості, ні захоплення собою, — розповідає учителька Ірина Василько.

Після олімпіади Володимиру Медвідю в ліцеї подарували путівку на море.

— Я мрію про роботу за кордоном. Хочу підробити трохи грошей і повернутися. Як у мене будуть діти — зараз про це, звичайно, рано говорити, — я не хотів би, щоб вони займались наукою. Їхнє майбутнє бачу в спорті. Можливо, у футболі, — каже Володимир Медвідь.

×