На полях хутора Дернаки Яворівського району Львівської області з 1994 року діє газова свердловина. Щодоби з неї видобувають 28 тис. кубометрів палива. Натомість місцеві жителі на зиму запасаються дровами.
З обох сторін хутора — сосновий ліс. Сюди можна доїхати лише власним транспортом — до Дернаків не ходять рейсові автобуси й маршрутні таксі. Діти добираються до школи в сусіднє село Оселя спеціальним автобусом "Школярик". На хуторі — 40 хат, є крамниця й церква.
— Мене працівниця магазину попросила патиків наколоти. Як їй відмовиш? — каже 45-річний Ігор Боляк, хукає в почервонілі на морозі руки. Кладе сокиру. — Сюди на зиму треба дві машини патиків. То коштує 1200 гривень. Кажуть, за газ дорого платити. А я взимку на дрова витрачаю півтори тисячі. Ну і шо, шо ліс під боком? Лісничому — заплати, за машину — заплати.
Із лісу повертається Іван Хархаліс, 57 років. На плечі — сокира. Іван Іванович — депутат Рогізненської сільської ради від Дернаків.
— Хочемо, щоби центральну газову трубу до хутора протягнули. А кожен господар вже собі сам до обійстя газ проведе, — роздумує. — Я звертався до голови сільради Ольги Степанівни Близняк. А вона каже, що проводити до хутора газ — справа неперспективна. І мучаться селяни із дровами. Без спеціального дозволу ж до лісу не підеш. Й газові балони зі Судової Вишні всього раз чи два рази на місяць привозять.
Хархаліс веде до свердловини. Про запаси газу у Дернаках дізналися 1994 року. Відтоді тут працює бригада із 10 робітників із міста Стрий. На 10 га селянських земельних наділів розміщене Судовишнянське газове родовище. Воно належить до Комарнівського газопромислу "Львівгазвидобування".
700 метрів пробурили — газ ударив
— Раніше наші землі за добу давали 14 тисяч кубометрів газу, тепер — 28, — веде далі депутат. — Парадокс: на Дернаках — Судовишнянське газове родовище. Хоча Дернаки розташовані в Яворівському районі, Судова Вишня — в Мостиському. У 1990-х колишній голова Яворівської райдержадміністрації Степан Лукашик із тодішнім головою сільради Іваном Жовтим продали наші паї. Тепер у Дернаках ніхто не має земельного сертифікату. Одному листоноші тоді пай дістався. Але й він уже покійний.
До центру хутора сходяться жителі.
— Кажуть, що в селі мають бути сім бурових. Недавно 700 метрів пробурили — газ ударив. Вже й нафту почали шукати, — гомонять між собою.
Люди бояться, що на їхніх городах знайдуть поклади газу. Тоді можуть і без полів залишитися.
— Коли 1994-го газ знайшли, комісія приїхала, — згадує 70-річна Ольга Філяс. — Я стояла з невісткою на дорозі. Питаю в начальника, чи нам газ проведуть. Ми ж той сморід нюхаємо. У нас голови болять. Він відповів, що за такі муки в Дернаках газові труби мали би протягнути безкоштовно до кожної хати. Та ні сільська рада, ні район за нас не дбає.
86-річна Анастасія Буляк мешкає сама, поховала трьох синів. Каже, якби не сусіди, — померла би від холоду.
— Усе життя працювала у колгоспі, — зітхає. — Минулі роки патики безплатно давали. Тепер все треба купити. Пенсія — 800 грн. За фіру патиків 120 грн плачу. А мені на зиму зі шість фір треба. Та, певно, газу вже не дочекаюся.
В Яворівській райдержадміністрації кажуть, такі проблеми не в їх компетенції. Радять звернутися до Яворівського управління з експлуатації газового господарства — філії підприємства "Львівгаз".
— Чесно кажучи, я не чув ні про такий хутір, ні про його проблеми, — каже головний інженер філії Орест Онищенко, 36 років.
8 
35413
Коментарі