Два роки в Самбірському міськрайонному суді на Львівщині розглядають справу за позовом 50-річної Марії Кусень. Жінка судиться із головою міської організації "Народна партія" Михайлом Балишиним, 55 років, за прибудоване конторське приміщення на вул. Коперника, 37.
Марія Кусень працює молодшою медсестрою у стоматологічній клініці. Жінка з 53-річним чоловіком Володимиром ніде не зареєстровані — тимчасово живуть із родиною доньки Тетяни, 25 років.
— Я близько двадцяти років пропрацювала малярем у будівельному управлінні в Дрогобичі, — розповідає Марія Степанівна. Зустрічаємося з нею у приміщенні Самбірського суду — жінка прийшла дізнатися, коли слухатимуть її справу. Під час розмови хвилюється, витирає хустинкою очі.
— Балишин тоді працював майстром у будівельному управлінні в Бориславі, — веде далі Кусень. — Коли з"єднали наші управління, ми з ним їздили одним автобусом у відрядження, здавали об"єкти. Він тоді нормальною людиною був, а тепер куди ж нам до нього — депутат від блоку Литвина.
Із 1978 року Марія Степанівна разом із чоловіком та двома дітьми жила в гуртожитку. У профспілковій черзі на житло прочекала 18 років.
21 січня 1997-го на засіданні профспілкового комітету й адміністрації ВАТ "Самбірбуд" жінці дозволили переобладнати службове приміщення на вул. Коперника під квартиру.
— Мені тоді запропонували двокімнатне помешкання на дев"ятому поверсі в малосімейці, — згадує Кусень. — Але я встигла заробити ревматоїдний поліартрит. Для такої хвороби дев"ятий поверх — це задалеко, тому відмовилася. Тоді начальник управління надав мені контору на першому поверсі. Я мала перебудувати її на двокімнатну квартиру за власні гроші.
Жінка показує витяг із протоколу, яким їй надалося право переобладнати службове приміщення на житлову квартиру.
— Ми втішилися, — говорить Марія. — Почали помаленьку ремонт робити, поставили перегородку у великій кімнаті. Із гуртожитку ліжко та тумбочку перевезли. За деякий час приходить до мене майстер-механік Ястребський і каже, аби я віддала приміщення. А я йому: "Ви мені ключів не давали, то я вам їх і не віддаватиму". На другий день у квартирі вибили двері, мої речі відвезли на базу, де я працювала. Виявляється, замість Гнатишака начальником управління став Балишин.
Михайло Балишин тоді проживав із сім"єю у двокімнатній квартирі, яку отримав від товариства. Він стояв у профспілковій черзі на розширення житлової площі. Згодом став головою "Самбірбуду". У березні 2003 року на засіданні правління компанії вирішили для погашення бюджетної заборгованості продати майно, що належить товариству. Через місяць власницею конторського приміщення стала дружина Балишина Олена Євстахівна. Вона заплатила за нього 22 тис. грн.
— На час виборів 2006 року там улаштували штаб блоку Литвина, а я практично опинилася на вулиці, — скаржиться Марія Степанівна. Жінка подала позов до суду, вже два роки тривають судові дебати в цій справі. За цей час у приміщенні ніхто не робив ремонту, на зачинених дверях розміщена вивіска "Народної партії".
Балишин звинувачує Кусень у фальсифікації протоколу.
— Найвищою інстанцією для мене є суд, тому я не хочу займатися плітками, — зазначає депутат Самбірської міської ради. — Я стояв першим на черзі, а вона — дванадцята. Це приміщення було в майновій заставі. Я його викупив.
3 
35413
Коментарі