Пам'ятник Никифорові Дровняку. Скверик біля Домініканського собору. Скульптор — львів'янин Сергій Олешко, 50 років.
— Дєвочкі, фотографіруємося біля художника. Тріть йому палець. Сміливіше, тоді чоловік буде вас усю ніч любити, — в суботу зранку закликає туристів безпритульний Юрій, 57 років. Тримає подертого капелюха, в ньому дві гривневі купюри й кілька монет. У теплі дні Юрій щодня стоїть біля пам'ятника художнику-примітивісту із Лемківщини Никифору Дровняку, який жив у 1895–1968 роках. Розповідає туристам легенду про еротичні властивості скульптури. Якщо жінки потруть піднятий палець художника, а чоловіки — ніс, сповняться сексуальної енергії. Бронзовий палець і ніс стерли до золотого блиску.
Пам'ятник установили 2006 року. Місто витратило на це майже 100 тис. грн. Через рік злодії поцупили бронзову табличку з малюнками трьох веж, яку художник мав у руках. Але 2008-го скульптор Сергій Олешко приробив нову.
Пам'ятник ченцеві-пивовару. Просп. Свободи, 16. Скульптор — львів'янин Володимир Цісарик, 33 роки.
— Хотів відтворити рух, поставу, міміку людини, яка несе бочку пива, — розповідає митець. — Попросив свого знайомого із міцною статурою попозувати мені із бочкою на плечі. Той узяв тягар, пригнувся, щоки надулися, почервоніли. Е, думаю, якщо зроблю такого монаха, вийде якийсь набундючений, — сміється. — То я зобразив його щирим і радісним.
Скульптуру профінансувала місцева броварня. Пам'ятник відкрили 9 травня цього року. На барилі розмістили годинник. Щодня о 17.15 він грає пісню броварів у виконанні "Піккардійської терції". Стрілки захищені від вандалів. Їх можна рухати та зміщувати, вони самі стануть на своє місце.
Пам'ятник Леопольду фон Захер-Мазоху. Вул. Сербська, 7. Скульптор — Володимир Цісарик.
Австрійський письменник ХІХ ст. Захер-Мазох, завдяки якому з'явилося поняття "мазохізм", народився у Львові. Пам'ятник йому встановили біля однойменного кафе три роки тому. Захер-Мазох зображений на повен зріст — 1,7 м. На спині має віконечко завбільшки як блюдце. Через цей отвір можна переглянути рухомі еротичні зображення жінок початку минулого століття.
— Коли просунути руку в ліву кишеню штанів Мазоха, можна нащупати його статевий орган. Усі дівчата туди руку засовують, мацають чоловіче достоїнство, — сміється офіціант "Мазох-кафе" 20-річний Олексій.
Лава закоханих. Північний бік пл. Ринок. Скульптори — ковалі з усієї України під керівництвом львів'янина Ореста Івасюти, 42 роки.
— Я у Львові втретє, цього разу приїхав із дівчиною, одразу повів її на лавочку для закоханих. Хотіли сфотографуватися, — розповідає Петро Савчук, 21 рік, із Рівного. — Підійшли, а там двоє парубків сидять, перемовляються російською між собою. Я питаю їх, чи знають, як та лавочка називається. Вони як взнали, що то для закоханих, як ошпарені скочили. У народі ту лавочку називають гетеросексуальною, — сміється.
Лаву закоханих ковалі подарували місту 2007 року під час фестивалю "Залізний лев". Два ковані леви тримають у пащах дубову дошку. Майже рік міська влада вирішувала, де поставити скульптуру. Розглядали варіант на оглядовому майданчику Високого Замку, але злякалися вандалів. Урешті виділили місце біля туалетів на пл. Ринок. Туристи нарікають, що на фотографіях видно вхід до вбиралень, а влітку там тхне.
Пам'ятник Усмішці. Вул. Вірменська, 35. Скульптор — карикатурист Олег Дергачов, 50 років.
Це бронзова скульптура усміхненої риби на бетонному постаменті. Замість плавців у неї — людські долоні. Вага фігури — 150 кг, разом із постаментом вона заввишки близько метра. Усміхнена риба — найменший пам'ятник Львова.
— Увесь гумор у тому, що це остання усмішка людини, яка тоне в болоті. При чому така широка, що видно всі зуби. Такий мій фатальний оптимізм, — говорить Дергачов. — Це єдиний пам'ятник усмішці у світі. Найприємніше, що всі, хто вперше бачить його, самі всміхаються.
Новий пам'ятник Усмішці скульптор встановлюватиме у Львові що сім років. Наступний буде 2015-го. Першу рибину Дергачов зробив 2001 року. Вона ще менша, стоїть зараз у саду місцевого бізнесмена. Її усмішка стриманіша, трохи іронічна.
2 
1
Коментарі