"Раніше після сесії всі конспекти та брошури спалював. За цей рік знову назбирав їх цілу купу. Дай, думаю, занесу на макулатуру. Як-не-як економічна криза надворі. Сьогодні заробив 5 гривень", — розповідає Олександр Кріль, 20 років, третьокурсник Національного університету "Львівська Політехніка".
Студент здає старий папір на фірму "Львіввторресурси". Їй належать 29 приймальних пунктів вторинної сировини.
У пункті на вул. Личаківській у Львові холодно. Приймальник 48-річна Ольга Циганик одягнена у військовий бушлат. Із подругою 37-річною Наталею п"ють каву з пластикових стаканів.
— Більш як вісім років приймаю макулатуру, — розповідає Циганик. — Спочатку працювала на вулиці Льва, потім на Шота Руставелі, тепер сюди перейшла. Щодня приймаю від 70 до 280 кілограм паперу. Серед моїх клієнтів є студенти, доценти, лікарі, а є й бомжі та дворніки. Їх, напевно, найбільше.
На підлозі в"язками лежать газети, журнали, квитанції, політагітки та рекламки. Поряд складені наукові посібники, переважно з медицини та техніки.
До пункту заходить чоловік років 50 з дружиною. Принесли стос старих газет. Ставлять на ваги. За 8 кг приймальник платить 1,6 грн.
— У нас кілограм макулатури з червня коштує 20 копійок. На деяких пунктах, скажу по секрету, по 25 а то й по 35 копійок дають, — каже Ольга. — Але я маю постійних клієнтів, які не йдуть до конкурентів.
Циганик зі шухляди робочого столу витягує фотоальбом із чорно-білими знімками зірок радянського кіно.
— Єдине, що відібрала для себе, — цей журнал. Видно, якась людина фото роками колекціонувала, а потім або не стало її, або хобі змінила. Ось Леонов, Тихонов, а це Клара Лучко в молодості, Світлана Крючкова, — гортає сторінки. — Тепер часто стали приносити церковну літературу: Біблії, календарі, брошури Свідків Єгови. Кажуть, такі речі треба спалювати. Я спочатку відбирала, а тепер все здаю. То ж не мій гріх. Якось знайшла товсту велику старовинну книжку 1769 року. Там все по-старослов"янськи було написано. Віддала знайомому, він обіцяв до храму віднести. Газету 1989 року також відібрала.
Жінка в дублянці прочиняє двері. Ставить целофановий пакет із коробками від цукерок, подарунків до Дня святого Миколая. Каже, що їй не треба грошей.
— Такі також трапляються, правда, рідко, — усміхається Циганик. — До мене постійно старенька бабця приходить. Спочатку носила літературу українських і російських класиків із домашньої бібліотеки, тепер ходить по вулицях книги шукає. Вона самотня, їй пенсії на життя бракує. На макулатурі може гривню-дві заробити. За них собі хлібний рогалик купує. Якось зранку 6-річна дівчинка принесла п"ять нових книг у глянцевих палітурках. Порахувала, скільки копійочок маю дати. Увечері приводить її батько за руку. Почали з макулатури ті книжки витягати. Мала казала, що булочку та морозиво хотіла, а грошей не було.
70-річний Іван Коронний продає стару літературу біля пам"ятника Федорову. Каже, раз на місяць ходить по пунктах прийому макулатури в центрі міста.
— Знаходжу чимало книжок англійською і німецькою. Трапляються шедеври світової класики. Нещодавно знайшов усі томи "Війни та миру" Толстого, "Звіяні вітром" Маргарет Мітчел, — каже продавець. — За книжку плачу 2–3 гривні. Раніше такої літератури не викидали. Тепер людям особливо треба гроші.
— Із пунктів прийому макулатуру збираємо двічі на місяць. Веземо на целюлозно-паперові комбінати в Жидачів, Обухів, на Коханівську паперову фабрику, на Львівкартонопласт. Раніше вони працювали на целюлозі, тепер перейшли на макулатуру. Виготовляють зошити, альбоми, подарунковий і туалетний папір, — говорить директор "Львіввторресурс" Мирослав Оприск, 48 років. — Із початку кризи не було попиту на папір, приймали його по 10 копійок. Тепер попит росте. Та наш бізнес важко назвати прибутковим. Заробітку вистачає на оплату оренди пунктів прийому та зарплати. Пальне подорожчало, люди стали менше читати газет і журналів. Літературу ідеологічного характеру ще на початку кризи здали. В основному приносять картонні пачки, художні книги.
2 
1
Коментарі
1