"До дев'ятої години можу сам скосити 10 соток"

 

Селяни літо називають грошовим періодом. На кошти, зароблені у цей сезон, живуть весь рік.

Львів'янка 35-річна Оксана Гринчишин щороку на початку липня бере відпустку. Їде до батьків у гірське село Волосянка Сколівського району Львівщини. Разом ходять у ліс по чорниці. Батьки живуть від продажу ягід та грибів.

— "Гарячий період" починається у червні із суничок. На базарі вони дорогі, та їх важко збирати. Робимо це тільки по замовленню. Продаю знайомим, співробітникам. За півлітри беру 18 гривень, — розповідає Оксана. — Коли починаються яфини (чорниці. — "ГПУ"), з лісу не вилазимо. Встаємо о четвертій ранку. За 2 години назбируємо відро на 7 літрів. Із трьома відрами мама їде на базар. Ми з татом за той час іще збираємо. І так цілий місяць.

На львівському ринку 7-літрове відро чорниць коштує 140 грн. Гринчишини здають ягоди перекупникам. Ті платять 90–100 грн. За місяць селяни на чорницях заробляють 5 тис. грн. Стільки ж на ожині, лісовій малині, брусниці та грибах.

— Батьки обоє на пенсії. Зароблене на ягодах та грибах відкладають на свята, ліки, одяг та взуття. Заощаджень вистачає до наступного літа, — ділиться Оксана.

38-річний Микола Гнатківський із села Стрільбичі Старосамбірського району пасе корів у своєму селі.

— Треба два рази в день пасти чергу — з сьомої до півдня та з четвертої до дев'ятої вечора. То блатна робота — не бий лежачого, — хвалить заробіток. — Далеко худобу не женемо, пасемо в урочищі Кам'янистому за кілометр від села. Фізично не треба робити. Відходив на природі пару годин — і сотка в кишені. Ясно, є відповідальність, бо на твоїй голові чужа худоба, щоб не згубилася, не зайшла в чуже поле.

— Із травня по жовтень мене наймають п'ять разів мінімум. Отже, за сезон заробляю п'ять соток, а то й більше.

58-річні Ірина та Богдан Семиноженки із села Володимирці Жидачівського району мають три корови, двоє телят, троє поросят, курей. Молоко, сметану, домашній сир та яйця продають на Привокзальному ринку у Львові.

— У літі корови за день дають 45 літрів молока — по 15 кожна, — говорить Богдан Петрович. — Частину розливаємо у 1,5— та 2-літрові пляшки з-під мінералки. Одну продаємо за 6–7 гривень. Із 18 літрів відігріваємо сир. Його виходить 3 кілограми.

За 1 кг сиру Семиноженко просить 16–18 грн, за 1 л сметани — 20 грн. На ринок їздить через день.

— Жінка більше заробляє, — каже. — Я не мелочуся, просить людина дешевше, уступлю. Закупщикам не віддаємо товар. Вони хочуть за безцінь. У селі заготівельники із Жидачівського сирзаводу молоко приймають по 1,2 гривні за літр. То хіба немічні пенсіонери їм здають.

У гірських селах Старосамбірщини сінокіс називають гарячою порою. Іван Грицак, 43 роки, із села Головецько протягом червня-липня ходить косити траву по людях.

— Це непоганий зарібок, хоч нелегкий. Треба звечора поклепати косу, встати у п'ятій раня. І косити мош, доки не спаде роса. До дев'ятої-десятої години можу сам скосити 10 соток.

За сотку платять 10 грн. У селі можна найняти механічну косарку, але господарям більше подобається робота косаря.

У кожному крузі, так у селі називають вулицю, є двоє-троє таких косарів. Їх наймають жінки, чоловіки яких на заробітках.

— Інколи просят ще й загрузити і розгрузити фіру сіна. Платять за таку роботу 30 гривень. То робиться десь за годину. Якщо кожен день косовиці поробити, мош заробити  тисячу-півтори, — говорить Іван Грицак.

28-річна Ольга Спенсер із райцентру Сокаль три роки поспіль їздить на сезонні польові роботи до південних сіл України. Цього року лаштується на Херсонщину на кавуни.

— Раніше наймалася до наших фермерів, — каже. — Обробляла буряки, кукурудзу, жала пшеницю. Змучувалася, як пес, а заробляла мізер. Якщо цукрові буряки сапала — фермер цукром платив. Пшеницю жала — зерно давав. Потім думай, куди це все продати. На півдні інакше. Фермери грішми платять. Минулого року їздили на помідори. За два місяці чистими 8 тисяч гривень заробила. Ще й дорогу туди й назад оплатили. Там фермери не скупляться, добре годують і житло дають. На помідорах із майбутнім чоловіком познайомилися. За зароблені гроші весілля зіграли.

Ольжин чоловік 35-річний Остап Спенсер каже, що за місяць збирання кавунів платять 5–6 тис. грн.

— Робота тяжка, але вартісна. Мій брат на кавунах машину купив. Ми з Олею з батьками живемо. На "сезонах" хочемо собі на хатину заробити.

×