У Рівненському зоопарку вперше народилося двоє сріблясто-чорних лисенят. Малюки живуть в одному вольєрі з батьками.
— Це хлопчик і дівчинка. Самичка агресивніша за брата, — розповідає 39-річний Петро Свиридон, завідувач сектора хижих звірів. — Вони лякливі. Коли бачать людей, ховаються в темний ящик у клітці. Не вилазять звідти, доки небезпека не мине.
Щоб дістати малюків із вольєра, Свиридон палицею заганяє дорослих хижаків у спеціальний бокс. Лис-батько голосно гавкає й кидається на ґрати.
— Бач, не відступає. Палицю мені погриз, — показує. — Лиси нервові, можуть боляче вкусити.
Свиридон обережно тримає лисеня за шкіру. Тварина намагається подряпати його пазурами. Коли малюків повертають до вольєра, батьки заспокоюються і перестають скавучати.
— Нікому в руки брати малюків не дозволяю. Якщо лисиця відчує запах людини, може розірвати потомство, — попереджає Петро Свиридон. — До мене тварини вже трохи звикли, тому не сприймають як ворога.
Чоловік раз на добу годує хижаків свіжою яловичиною, кониною та сирими яйцями. Лиси одразу ховають їжу в потаємних кутках.
— Це щоб лелеки не з"їли, — сміється. — Вони тиняються парком і заглядають у вольєри. Нещодавно обібрали борсуків — витягнули їхній обід довгими дзьобами.
Сріблясто-чорні лиси родом із Північної Америки. У неволі їх розводять задля дорого хутра.
— Пару чорнобурок нам подарував Київський зоопарк, — додає Свиридон. — А малят, коли підростуть, напевно обміняємо на інших звірів.
У природі лиси рідко живуть понад 10-15 років. Більшість із них гине від хвороб, голоду та в бійках із родичами. А в зоопарку хижаки можуть прожити до 25 років.
Коментарі