Україні потрібен уряд національної єдності

Думки у виданні Politico старшого наукового співробітника Atlantic Council та автора книги "Поле битви Україна: від незалежності до війни з Росією" Адріана Каратницького

Останніми тижнями дискурс про війну з Росією в Україні став глибоко песимістичним. Важкий український контрнаступ із меншими результатами, ніж очікувалося, розпалив темні дискусії про безвихідну та криваву довготривалу війну з Росією. Тим часом, аналітики та політики почали критикувати військових і політичних лідерів України, звинувачуючи їх у провалі військових дій і навіть спекулюючи на тему поразки.

Подальше підживлення цієї атмосфери песимізму - свідчення напруги між президентом Володимиром Зеленським і військовим командуванням країни, а також затримки військової допомоги від США. І цей тиск зараз потрібно подолати.

Період ейфорії, спричинений великими українськими військовими перемогами та територіальними просуваннями, закінчився. Так само і період грандіозних обіцянок українських чиновників.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україні пропонують ізраїльський аналог гарантій безпеки"- Павло Клімкін

Минулої зими офіційний речник президента заявив, що наступне літо він планує провести в Криму. Не менш екстравагантну обіцянку повторив глава ГУР Кирило Буданов, який передбачив, що Крим буде звільнено протягом шести місяців, принісши офіційні обіцянки великого весняного контрнаступу зі значними територіальними здобутками.

Ранні успіхи на полі бою також сприяли майже загальному схваленню Зеленського серед українців. Попри повільне просування Росії на Донбасі та мізерні українські перемоги згодом, веселі розмови на телевізійному "марафоні", продовжували сприяти успіху на фронті, допомагаючи Зеленському підтримувати його популярність.

Однак усе змінилося, коли контрнаступ України у 2023 році зупинився. Масові втрати серед військових на фоні мізерних досягнень і повільна позиційна війна підірвали довіру суспільства до президента та його команди вперше з початку війни.

Опитування, проведене в середині листопада, показало, що рейтинг довіри до Зеленського склав лише 32%. Це різке зниження, порівняно з опитуваннями на початку року, і набагато нижче рейтингів довіри до ЗСУ та їх головнокомандувача, генерала Валерія Залужного.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще кілька років війни: про що говорять у Пентагоні

Пізніше опитування, проведене для Офісу президента просочилося в "Українську правду". Воно показало, що Зеленський був поряд із Залужним у гіпотетичній президентській боротьбі. Крім того, партія Зеленського "Слуга народу", яка наразі має понад дві третини місць у парламенті, помітила б різке скорочення своєї присутності, якби вибори відбулися сьогодні.

Оскільки підтримка Зеленського слабшає, Україна зараз стикається з низкою викликів і складних рішень. До них належать безвихідь на фронті, швидке вичерпання запасів боєприпасів, ерозія підтримки з боку Європи та глухий кут у Конгресі США щодо законопроєкту про забезпечення військових потреб України та Ізраїлю. Попри свою зіркову силу, Зеленський стикається з новими труднощами у підтримці високого рівня військової та фінансової підтримки України як у Америці та Європі.

Крім того, лави ЗСУ колись наповнені досвідченими військовими з досвідом бойових дій та високомотивованими волонтерами зазнали масових втрат протягом цих жорстоких двох років війни. У результаті ТЦК і СП, яких тепер ще називають "викрадачами людей", нишпорять по містах і селах у пошуках чоловіків, віком від 18 до 60 років для військової служби. Іноді вони не просто застосовують тактику примусу проти тих, хто ухиляється від призову, а й затримують тих, хто не мав бути призваний чи звільнений від служби, щоб ті йшли на службу. Ця тактика сприяє виправданому гніву суспільства до влади

Окрім такої непопулярної тактики, Зеленському незабаром доведеться різко розширити мобілізацію та спрямувати соціальні витрати на військові потреби, хоча б для того, щоб застрахуватися від будь-якого зменшення або переривання фінансування зі сторони ключових союзників – США і ЄС. Обидва кроки будуть вкрай непопулярними.

Усе це не означає, що Росія переможе. Україна фактично буде воювати з Росією до безвиході. Зазнавши незначних територіальних втрат на Донбасі, здобувши скромні території на півдні та примусивши російський флот забитися в східному кутку Чорного моря, вона фактично відновила свободу судноплавства для комерційних суден у західній частині моря.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залужний б'є на сполох: як змінюється підтримка України

Зеленський також був сміливим та успішним лідером військового часу. Але багато в чому це залежало від непохитної підтримки громадськості. Майже загальне схвалення всередині країни дало йому політичний карт-бланш для формування політики та стратегії. Але поки українці залишаються єдиними у своїй меті захистити країну, беззаперечна підтримка Зеленського та його політики зменшується.

До цієї політизації доклалася й сама команда Зеленського. Після того, як Залужний тверезо сказав про труднощі воєнних дій України, водночас надаючи дорожню карту, яка могла б забезпечити перемогу, його публічні коментарі були розбиті офіційними особами з Офісу президента.

На початку листопада радник Зеленського з питань зовнішньої політики Ігор Жовква виступив на національному телебаченні і заявив, що заява Залужного "полегшує роботу агресора", нагнітаючи "паніку", додаючи, що публічного обговорення ситуації на фронті не має бути. Сам Зеленський тоді в інтерв'ю дорікнув генералу, попередивши військових не займатися політикою.

Заступниця голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар'яна Безугла розпалила дискусії, стверджуючи, що Залужний проігнорував рекомендації генерала США Марка Міллі щодо мінування кордону України з окупованим Росією Кримом ще у 2021 році. За її словами, це акт недбалості, який коштував Україні великих втрат території на півдні. Однак Зеленський навряд чи домагатиметься звільнення Залужного, бо це миттєво підштовхне того до політичної кар'єри.

І це ще не все. Після цієї суперечки соратники Зеленського в парламенті заблокували візит колишнього президента Петра Порошенка до Польщі та США. Ймовірною причиною цього став звіт СБУ про те, що поїздку Порошенка використає російська пропаганда. Особливе занепокоєння викликала запланована зустріч Порошенка з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном.

Думка, що Порошенко отримає похвалу на Заході за дипломатичні здібності, абсурдна. Але згодом виявилося, що Зеленський сам збирався зустрічатися з Орбаном і не хотів, щоб його випереджали. З цими явно слід розібратися.

Внутрішня підтримка зникає. Термін повноважень Зеленського формально має закінчитися в травні 2024 року. А чотирирічний термін повноважень Верховної Ради закінчився в жовтні. Нові вибори майже неможливі з мільйонами виборців за межами країни, мільйоном на фронті й мільйонами внутрішньо переміщених осіб або під російською окупацією. Вибори в умовах кровопролитних боїв і постійних ракетних і безпілотних атак по міських центрах малоймовірні, і будуть потребувати законодавчих та конституційних змін.

Питання завершення терміну дії мандатів було б спірним, якби рейтинги Зеленського та його партії були неприступними, але опитування показують повзуче розчарування в обох.

У цьому контексті пора, щоб президент розглянув можливість створення уряду національної єдності на широкій основі. Відкриття уряду для опозиції та лідерів громадянського суспільства миттєво забезпечить легітимність керівної команди, зменшить критику опозиції та розширить коло голосів, до яких прислухається президент.

Існують також переконливі прецеденти такого кроку. Коли розпочалася Друга світова війна, прем'єр-міністр-консерватор Вінстон Черчилль розумів, що Велика Британія зіткнулася з екзистенційною загрозою, яка потребувала збереження національної єдності. Він створив коаліційний уряд на широкій основі. Черчилль призначив свого головного суперника, лідера лейбористів Клемента Еттлі, віце-прем'єр-міністром і додав лейбориста Ернеста Бевіна, колишнього лідера профспілок, до уряду національної єдності.

Так само недавно цю практику застосував прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, який запропонував лідерам опозиційних партій місце в уряді єдності після жорстоких нападів ХАМАС 7 жовтня. Пропозицію прийняв центрист Бенні Ганц.

З початку президентства Зеленський спирався на надзвичайно вузьке коло довірених радників. Але хоча він зустрічається зі своїм вищим військовим командуванням, представниками розвідки, відвідує західних лідерів та ЗМІ, він значною мірою відгородився від громадських лідерів, політичних критиків і суперників, включаючи деяких із важливим досвідом зовнішньої політики, національної безпеки та економіки.

Їхнє включення на керівні посади забезпечить Зеленському додатковий внесок у варіанти політики, дозволить обговорювати альтернативні тактики та сприятиме новим підходам, коли йдеться про зовнішні відносини. Оскільки національна єдність демонструє ознаки зношування, уряд, до складу якого входить опозиція, дійсно дасть їй поштовх.

Питання лише в тому, чи є Зеленський достатньо гнучким, щоб подолати свою зневагу до більшості лідерів опозиції та змінити стиль управління з високоцентралізованого прийняття рішень на більш широке досягнення консенсусу.

Переклад Gazeta.ua

×