12 жовтня політик, правозахисник і колишній політв'язень Степан Хмара святкує 80-річний ювілей. У 1970-х він видавав журнал "Український вісник". У ньому надрукував праці "Етноцид українців у СРСР" та "Генеральний погром". 1980-го за політичну діяльність його затримало КДБ. Отримав сім років в'язниці в таборах суворого режиму та п'ять років заслання. Покарання відбував на Уралі. Після повернення на батьківщину став одним із керівників Української Гельсінської спілки. Народний депутат України першого, другого і четвертого скликань.
Характер гартувало важке дитинство і приклад батьків, - розповідає Степан Ількович:
- Я виростав під час війни. В ці бурхливі роки на заході була запекла боротьба Української повстанської армії і окупаційної влади. У нашу хату часто заходили партизани. Бо ми були дуже надійна родина. Хлопці знали, що у нас можна врятуватися в будь-яку пору дня і ночі. Я чув їхні розмови. Вночі прикидався, що сплю, але ніколи не спав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знав, що піду в тюрму. Бо гра з такими монстрами - нерівна
Кожен день під стресом доводилося жити. У 1940-му мені минуло три роки. В селі стояла застава військ НКВД. До нас час від часу заходив офіцер-енкаведист, дуже приємна людина — українською зо мною говорив, пісеньки мені співав, казочки розповідав, дешевими цукерками пригощав, цукром, порубаним кавалками. А мама перед тим мені сказала: "Нічого тому "совєту" не говори". Я його слухав, брав ті цукерки, але мовчав. З сусідньої хати хлопець був у підпіллі. Коли батьки пішли поратись з худобою, енкаведист взяв мне на руки і підніс до вікна, показує на сусідські вікна і питає: "А той дядя приходить?" Думав що я скажу. А я був як глухонімий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мафію змінила мафія" - Степан Хмара про три роки після Майдану
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хмара: Вибори на Донбасі - міна для України
У нашому селі двічі були бої партизанів з енкаведистами. Всім було зрозуміло, що партизани не вистоять. Раз красивий молодий повстанець у нашій хаті сказав батькам: "Ми розуміємо, що всі загинем. Ми зараз цю війну не виграєм. Але ми не можемо не воювати. Ми мусимо. Така наша доля. І на нашому прикладі будуть виховуватись наступні покоління". Це через мої вуха увійшло в мою свідомість дитячу. Дитинство моє було особливе. Я задумався — а як так робити, щоб перемогти? І це був головний мотив вчитися добре. Знав: ми мусимо перемогти, своїми знаннями, розумом.
Інтерв'ю зі Степаном Хмарою читайте у номері 39 журналу "Країна" від 12 жовтня 2017 року.
8 
79692
Коментарі
1