Палили, давили, травили дітей: як борються з активістами в Україні

Хвиля гучних нападів та утисків на громадських активістів не вщухає. Про замахи на відомих людей стає відомо швидко. Але часто по регіонах є не менш відважні люди, котрі борються за суспільне благо. При цьому так само зазнають утисків і погроз. Їх об'єднує проект "ЗахисТИ", котрий організували ГО Рух "Визволення" в партнерстві з УГСПЛ, Тернопільською правозахисною групою та мережею адвокатів-волонтерів. Gazeta.ua пропонує кілька таких історій.

 

Микола Марусик, м. Київ

Що захищаєте: в 2009 році в будинку на Грушевського 4б почав робити культурний центр. Брав участь в Марші захисників Києва. Долучився до ряду акцій зі збереження старовинних будинків. Створив молодіжну громадську організацію "Мистецька Платформа".

Попри те, що будинок передали під знесення забудовнику, внесли його в список пам'яток. Провели міжнародний проект з німецькими та українськими спеціалістами-урбаністами. Зробили культурний центр h4b.

Навіщо: для мене і моїх однодумців було надважливо не тільки зберігати спадщину, але і надавати їй нової функції. Просування молодого мистецтва - наша друга рівноправна сторона діяльності.

Хто, чому і як заважає: на всіх перших заходах на нас викликали міліцію. Щоразу складали протоколи. Це був своєрідний тиск від забудовника. Нам погрожували. У відповідь ми теж зверталися до поліції, намагалися вести діалог. Коли була загроза одному – активізовувалися всі. У відповідь забудовник почав руйнувати будинок. В 2014 та 2019 роках підпалив. Останнього разу весь дах будинку згорів.

Як розслідують справи: зараз судових справ нема. Не має і серйозних підстав хвилюватися про життя та здоров'я активістів в нашій організації. Ми готуємо документи до суду на предмет незаконності дій влади та приватних компаній, що розкрадають власність Києва та руйнують його спадщину.

Як діятиме далі: буду створювати нове не руйнуючи старе. Справа не в одному будинку чи сквері. Головне - це успішний позитивний приклад. Після нас почався проект з Гостинною Республікою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Громадський активіст Стас Домбровський оголосив війну сирійському бізнесмену Аднану Кивану

 

Антон Кравченко, Кривий Ріг

Що захищаєте: права людини та рівність. Коли люди звертаються, чи є соціально важливе питання, тоді пробуємо реагувати.

Навіщо: не можу терпіти, коли сильніші принижують і знущаються над тими, хто їм не в змозі відповісти. Все життя помічаю такі випадки і зазвичай через це проблеми. Промовчати в стороні не можу. Завжди був червоною ганчірко для людей з лихими намірами.

Хто, чому і як заважає: з 2014 року напади відбуваються систематично. Зазвичай ситуації в які доводиться втручатись відбуваються по "бєспрєдєлу". Залякували лише під час майдану, постійно приходили смс. До поліції звертаюсь не завжди, тому що знаю заздалегідь результат. Після 2015-го року почав писати заяви про напад, лише в тих випадках, коли нападник сам постраждав.

Як розслідують справи: раніше справи навіть не вносили в ЄРДР. Зараз вносять, а потім закривають. В 2016 році я виконував обов'язки незалежного спостерігача. За день до виборів зафіксував заборонену агітацію на громадському транспорті. Викликав поліцію. Тоді керівник поліції міста дав наказ на такі виклики їхати якомога довше. Через 45 хвилин поліцейські так і не приїхали. Водій хотів втекти. Я сказав що він порушує закон про вибори і несе адміністративну відповідальність. Попросив почекати поліцію. Тоді водій з переляку вдарив мій автомобіль. Потім наїхав мені на ногу. Його жінка накинулася на мене. Не міг відступити, бо нога була зажата. Впав і вдарився головою об перон. Потім була бійка, внаслідок якої, в мене струс мозку, зламана кисть в двох місцях. Перший раз хотіли зам'яти справу. Була спроба по швидкому написати адміністративку по ДТП. В суді ми заявили, що по цьому інциденту внесені дані до ЄРДР і проходить досудове слідство. Потім подавали клопотання про вилучення медичних карток, відео та інше. Але відповіді досі немає. Вони кожен місяць-два міняли слідчого. І я півроку бігав до райвідділу, а новий слідчий казав, що ознайомлюється з матеріалами справ.

Як діятиме далі: поширюватиму інформацію про цю агресію, з фільмуватиму. Чудово, коли є близькі і друзі поруч, бо нападають, коли ми по-одинці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Громадський активіст Стас Домбровський оголосив війну сирійському бізнесмену Аднану Кивану

 

Антоніна Проводнюк, м. Вишгород

Що захищаєте: зупиняю розкрадання землі. Слідкую за якістю харчових наборів, які роздають малозабезпеченим категоріям населення.

Навіщо: я матір чотирьох дітей. Слідкую за їх харчуванням. Неймовірно обурює жахлива його якість. По документах там все втридорога, а по якості - продукти в яких ось-ось закінчиться термін придатності.

Хто, чому і як заважає: у 2008 році працівникам соціальної сфери в м. Вишгороді виділили землю під забудову. Моя мама скористалась можливістю отримати її у власність. Наша родина сплачувала вчасно всі витрати, пов'язані з оформленням даної земельної ділянки. Коли настав момент видавати вчителям акти про право власності на землю, на нашу ділянку його не знайшлось. В той час з Києва надсилали пусті бланки, а в Вишгороді вдруковували власників земельних ділянок. В наш бланк пустого акту вдрукували працівника соцслужби Мельник Ольгу Василівну. Бо вона теж землю хоче, проте права такого не мала. Тому пішли на злочин.

В 2018 році моя мама пошкодила ногу. Я мусила бігти в поліклініку. Працівники соцслужби під головуванням Мельник прийшли до нас додому. Просили дітей відкрити двері в обмін на цукерки. Вони були в новорічних коробочках без дати виготовлення. Дітям стало погано. Лікар назначила здати аналіз на діастазу, а там зашкалювало за 1000 одиниць.

Як розслідують справи: я подала заяву до місцевої поліції, про неправомірні дії невідомих осіб. Відповідь, що надійшла з поліції: особи не було встановлено, а батьки не мають права залишати дітей з бабусею. По справі майна, я написала заяву до місцевої прокуратури. Через рік, ми таки отримали свій акт про право власності. Проте, Ольга Василівна Мельник до сьогодні працює в міській владі.

Як діятиме далі: до сьогодні на мою родину іде тиск. Діти налякані соціальними працівниками. Мені трохи бракує юридичної підкованості. Працюватиму над цим. Треба більше людей, які б не боялися контролювати і робити запити на якість послуг.

 

Наталя, м. Київ

Що захищаєте: спокій себе і своїх дітей, а також наших сусідів. Поряд з моїм будинком споруджують ресторан. На це будівництво документів немає.

Навіщо: роботи продовжуються вже 4 місяці. Працюють в суботу, неділю. Закрили один пожежний вихід з будинку. На тротуарі збудували собі вхід до ресторану. Тепер діти одразу виходять прямо під машини.

Хто, чому і як заважає: власник погрожував мені. Спочатку він був прорабом, потім виявився вже замовником, потім інвестором, потім власником. Грозився подати на мене в суд за те, що я не даю йому працювати. Сусіди теж проти будівництва, але бояться погроз.

Як розслідують справи: ми зробили колективне звернення. Нам відповіли: "Департамент письмово звернувся до Печерського управління поліції. Після належного реагування правоохоронних органів, департаментом будуть вжиті заходи відповідно до законодавства України". Це був останній лист. Поліція жодного разу не приходила туди і не дивилися.

Як діятиме далі: вже не буду цим займатись. Спочатку я казала, що "я вас не боюсь, я відповідальна людина". Тепер думаю, що у мене тут є діти і я переживаю за них.

×