У Канаді відбувся міжнародний симпозіум "Особлива мова, котрої "нє било, нєт і бить нє может": 150 років Валуєвському циркуляру".
Організував захід Відділ славістики Торонтського університету за підтримки Канадського інституту українських студій Альбертського університету та Програми українських студій Петра Яцика (Торонтський університет). На симпозіумі виступили лінгвісти, літературознавці, професори європейських і канадських університетів.
Циркуляр пов'язував українську мову з політичною неблагонадійністю. Розцінював уживання української в освітній та церковній сферах за злочин
Доповідач Максим Тарнавський розповів про наслідки Валуєвського циркуляра на прикладі одного письменника, ключового для розуміння української культури другої половини дев'ятнадцятого століття – Івана Нечуя-Левицького.
Він зазначив, що наслідки заборони українського слова важко осягнути засобами "гіпотетичної статистики": що було б; які твори з'явилися б тощо. Однак на прикладі одного письменника, безпосередньої "жертви" циркуляру, бачимо, як заборона діяла в українському культурному просторі.
По суті, Валуєвський циркуляр не забороняв Нечуєві займатися українською белетристикою. Однак той самий циркуляр пов'язував українську мову з політичною неблагонадійністю і зокрема розцінював уживання української в освітній та церковній сферах за злочин. В такий спосіб Нечуй опинявся законопорушником "у квадраті" – мимоволі ставав "радикалом".
Крім того, в умовах русифікаторської імперської політики, випускник Київської богословської академії Нечуй став викладачем на Холмщині, у школі для греко-католицьких (тобто українських) дівчат – заробляючи значно вищу ставку "за шкідливість" і пришвидшений стаж, який дозволив йому раніше вийти на пенсію і присвятити себе українській літературі! А викладаючи російську словесність, у позакласній діяльності Нечуй заохочував учениць до українського слова.
Перебуваючи на польських теренах, Нечуй зав'язав контакти з Галичиною, де він згодом надрукував більшість своїх творів. Таким чином, наголосив доповідач, заборона української мови Валуєвським циркуляром та згодом Емським указом, попри безсумнівні неґативні впливи на розвиток українських культурних інституцій, призвели саме до ефектів, яким вони намагалися запобігти: стимулювала творення спільного українського культурного простору поза кордонами двох імперій.
Криміналізація української культурної діяльності підштовхнула інтеліґентів-українофілів до гнівного спротиву імперській образливій дискримінаційній політиці, емоційного антиросійського налаштування, культурного самостійництва, і навіть до політичного радикалізму.
В липні 1863 року міністр внутрішніх справ Російської імперїї Петро Валуєв видав секретний циркуляр цензурним комітетам Київського, Московського та Петербурзького округів, котрим заборонив друкування видань українською мовою, за винятком белетристики. Циркуляр мав передусім на меті не допустити поширення освітньої та релігійної літератури серед ширших кіл українського населення та різко обмежити культурницькі ініціативи української інтелігенції. Після польського повстання 1863 року імперський уряд був особливо стривожений ростом українських культурних починань, вбачаючи в них небезпечні автономні стимули - потенційну загрозу цілісності імперії.
3 
1
Коментарі
23