До 70-ліття УПА у львівському музеї-меморіалі "Тюрма на Лонцького" відкрили виставку "Сила волі. Провідники визвольного руху".
"Ця виставка про чотирьох людей, які стали символи боротьби українців за незалежність - Євген Коновалець, Степан Бандера, Роман Шухевич та Василь Кук", - розповів Gazeta.ua історик Ігор Дерев'яний, працівник Центру досліджень визвольного руху.
На виставці представлені маловідомі архівні фотографії з життя провідників та архівні данні.
"У молодості Євген Коновалець відзначав вплив на нього літератури. Тоді був сплеск норвезької літератури, - розповідає Дерев'яний. – Коновалець захоплювався Генріхом Ібсеном та Бйорнсоном. Був членом УНДП (Українська націонал-демократична партія) і міг будувати собі політичну кар'єру. Будучи гарним оратором, мав аналітичний склад розуму."
Коли Коновалець потрапив до Києва, то політичні діячі Наддніпрянщини його не сприймали. Імовірно це стало причиною того, що він обрав собі військову стезю у житті.
"У Києві Коновалець сформував курінь Українських січових стрільців, який став найбільш боєздатною частиною українських військ у 1918-му, - продовжує історик. – УСС – це єдина армія на той час, яка протягом усього свого існування була вірна одному уряду, який тоді формував українську демократичну державу."
Після Києва Євген Коновалець опинився за кордоном. Він завжди був прихильником соборної України.
"Коли у 1920-21 роках між політиками Наддніпрянщини та Галичини були конфлікти Коновалець був тією людиною, яка намагалася усе ж об'єднати політиків України", - зауважує вчений.
Євген Коновалець вважав, що Україну можна здобути відкритою війною.
"Він намагався із інтернованих вояків Галицької армії зробити окремі загони регулярного війська і перекинути їх на допомогу Тютюнникові, який в той час організовував два зимові походи, - продовжує Дерев'яний. – Проте, уже в 1921-му Коновалець усвідомив, що таким шляхом нічого не досягне. Він повернувся до Львова і 25 вересня 1921 організував перший невдалий атентат-замах на маршала Йосипа Пілсудского і львівського воєводу Ґрабовского.
У 1929 році на основі УВО Коновалець утворює ОУН (Організація українських націоналістів), яка тоді була нелегальним рухом.
"Після створення ОУН Коновалець домовлявся із урядами Західної Європи та діаспорою. Він здобував кошти на розвиток організації. Частково фінансування надавав литовський уряд. За ці гроші проводилося видавництво друкованих засобів масової інформації "Сурма", "Розбудова нації"."
В 30-х роках у середовищі ОУН загострився конфлікт між двома поколіннями.
"Молодь і крайовики були прихильниками радикальних методів боротьби – атентати, експропріація, теракти. Натомість представники старшого покоління були прихильниками суто мирних заходів. Коновалець у цій ситуації виступав у ролі того, хто залагоджував усі конфліктні ситуації. Поки він був живий, розколу не намічалося."
Відповідно його діяльність викликала інтерес до нього у НКВД.
"Було дуже багато замахів на Коновальця впродовж 20-х і 30-х років, - продовжує Дерев'яний. – Операцію з вбивства Коновальця розпочали у 1933 році. 23 травня 1938 року загинув у Роттердамі (Голландія) у наслідку вибуху бомби, яку йому вручив співробітник НКВС Павло Судоплатов під виглядом коробки українських цукерок."
Після смерті Коновальця у 1940 році усе відбувається розвал ОУН на бандерівців та мельниківців. Бандерівці хотіли діяти революційними методами у той час, як мельниківці були більш помірковані та стримані.
3 
1
Коментарі
25