"Шкода, що не було тоді в Україні такої фігури, як Пілсудський чи Маннергейм" - історик

 

Незважаючи на важливу роль Володимира Винниченка в політичній історії, і ще більше його значення у мистецтві, в сучасній Україні про нього дізналися відносно недавно. Про це відомий історик Станіслав Кульчицький розповів на презентації книги Надії Миронець "Володимир Винниченко: таємниці кохання. Хронологія інтимів".

"Колись я працював при колегії журналу "Наука і суспільство". У таємному фонді його бібліотеки був тритомник Винниченка. Тоді я вперше прочитав "Відродженя нації". Дійсно, це дуже суб'єктивний твір, тому що коли порівнюєш з іншими мемуаристами, все-таки Винниченко був дуже своєрідною людиною, митцем. Ми почали в журналі публікувати "Відродження нації" у номері за номером. І припинили публікацію лише тоді, коли Інститут історії партії опублікував цей тритомник у репринтному вигляді великим тиражем. Винниченко став в Україні відомим лише після цих публікацій", - сказав історик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Петлюра та Грушевський зображені на стінах церкви у Жовкві

За словами Кульчицького, таке забуття частково пов'язане з позицією самого Винниченка, який після революційних подій в Україні, будучи на еміграції, не приєднався до жодного табору в українській діаспорі, а відтак лишався сам-на-сам з життєвими проблемами. Тож навіть у діаспорі його творчість та ідеї почали викликати цікавість лише після Другої світової війни.

"Тепер ми знаємо про Винниченка багато в листуванні, особливо з Чикаленком, який любив його, як сина, - додав він. - Чесно кажучи, коли починаєш вивчати професійно фігури наших керівників. Грушевський тут все-таки стоїть окремо. А Винниченко, Петлюра і всі люди меншого масштабу..., то дуже шкодуєш, що не було тоді  в Україні такої фігури, як Пілсудський чи Маннергейм, бо в такому тяжкому становищі особистість багато важила. На жаль, наші політичні фігури не зробили того, що могли зробити. Власне кажучи, вони й не могли зробити, виходячи зі своїх особистих якостей. Але Винниченко викликає симпатію тим, що все його життя було дуже важке. Він, перебуваючи в еміграції у Мужені, у Франції, забезпечував себе і дружину фізичною працею. У тому райському кутку жилося йому тяжко, адже він не примкнув до жодного табору і ніхто його не визнавав. Інтерес до нього пробудився лише після війни".

×