В селі Сорочинці - сучасного Миргородського району Полтавської області, 1 квітня 1809 року народився український письменик Микола Гоголь. Він написав повісті "Тарас Бульба", "Вій", "Ніс", "Шинель", п'єсу "Ревізор".
Його прозову поему "Мертві душі" намагалась заборонити царська цензура.
"Удар для мене несподіваний: забороняють весь рукопис. Я віддаю спочатку його цензору Снєгірьову, який більш тямущий, ніж інші, з тим, що якщо він знаходить в ній якесь місце, що наводить на нього сумнів, то щоб повідомив мені прямо", - скаржиться письменник Микола Гоголь літературному критику Павлу Плетньову 7 січня 1842 року. Розповідає про публікацію свого роману "Мертві душі".
Цензор Іван Снєгірьов переконаний, що в рукописі немає сумнівних моментів. Але, неочікувано для Гоголя, передає "Мертві душі" до цензурного комітету Москви.
"Комітет приймає її таким чином, як ніби вже був приготовлений заздалегідь і був налаштований розіграти комедію, бо звинувачення всі без винятку були надзвичайна комедія, - пише Гоголь. - Як тільки, Голохвастов, що займав місце президента, почув назву "Мертві душі", закричав голосом стародавнього римлянина: Ні, цього я ніколи не дозволю: душа буває безсмертна; мертвої душі не може бути, автор озброюється проти безсмертя. Н силу нарешті міг зрозуміти розумний президент, що справа йде про ревізькі душі. Як тільки зрозуміли цензори, що мертві значить ревізькі душі, сталася ще більша метушня. Ні, закричав голова і за ним половина цензорів. Цього і поготів не можна дозволити, хоча б в рукописі нічого не було, а стояло тільки одне слово: ревізька душа - вже цього не можна дозволити, це означає піти проти кріпацтва".
Ревізькими душами в Російській імперії називають кріпаків чоловічої статі, за яких їхній поміщик платить податок. Після смерті кріпака і до наступного перепису його вважали живим і власник був змушений сплачувати податок. Головний герой "Мертвих душ" Павло Чічіков скуповує задешево у поміщиків ревізькі душі. Планує зробити вигляд, що переселяє їх на територію Херсонської губернії, де землю дають безкоштовно. Фіктивні помістя хоче закласти і отримати гроші.
Цензор Сенєгірьов переконує колег, що в рукописі немає критики кріпацтва, а Гоголь просто хоче описати побут поміщиків та їхні характери.
- Так, але підприємство Чічікова – це кримінальний злочин! – почали кричати цензори
- Але автор і не виправдовує його, - відповідає Снєгірьов.
- Так, не виправдовує! Але інші можуть почати брати приклад і купувати мертві душі, - відповідають йому.
Гоголь намагається звернутись до цензурного комітету Санкт-Петербургу, який вважають більш ліберальним. Просить допомоги у літературного критика Віссаріона Бєлінського. Він належить до літературного угрупування західників. Слов'янофіли, з якими дружив Гоголь, вважають його своїм ворогом.
"Гоголь хотів послати перший том "Мертвих душ" в Петербург до Жуковського або до графа Вієльгорського для того, щоб знайти можливість представити його прямо до государя, бо всі ми думали, що звичайна цензура його не пропустить, - згадує письменник-слов'янофіл Сергій Аксаков. - Раптом Гоголь змінив свій намір і послав рукопис в Петербург прямо до цензора Никитенка, і здається, послав з Бєлінським. У нас виникла підозра, що Гоголь мав зносини з Бєлінським, який приїжджав на короткий час в Москву, таємно від нас, тому що в цей час ми всі вже терпіти не могли Бєлінського, який виявив мерзенну ворожість до всього нашого російського напрямку".
Цензура вимагає прибрати з "Мертвих душ" повість лейтенанта Копєйкіна. В ній йдеться про ветерана, який повернувся з війни без руки та ноги. У Петербурзі він просить пенсії у генералів. Не отримує нічого від влади та стає розбійником.
"Викинули у мене цілий епізод Копєйкіна, для мене дуже потрібний, більш навіть, ніж думають вони. Я зважився не віддавати його ніяк. Переробив його тепер так, що вже ніяка цензура не може причепитися. Генералів і все викинув і посилаю його до Плетньова для передачі цензору. Будь ласка, навідайся до нього і дізнайся", - пише Гоголь поету Миколі Прокоповичу 9 квітня 1842 року. Змінює рукопис так, що Копєйкін сам у всьому винен.
Рукопис знову надсилає цензорам. Очікує, коли його повернуть з дозволом на друк.
5 квітня 1842 Гоголь отримав з Петербурга рукопис "Мертвих душ" з цензурних дозволом. До назви роману приписали "Мандрівка Чічікова".
17 травня 1842 року друкування "Мертвих душ" закінчилося. Книжку почали продавати в книгарнях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Це дуже моторошно: невідомі в масках Гоголя відновили скандальну виставку
"Книга була розкуплена нарозхват, - згадував Аксаков. - Враження були різні, але рівнозначні. Публіку можна було розділити на три частини. Перша, в якій полягала вся освічена молодь і всі люди, здатні зрозуміти високу гідність Гоголя, прийняла його із захопленням. Друга частина складалася, так би мовити, з людей спантеличених, які, звикнувши тішитися творами Гоголя, не могли раптом зрозуміти глибокого і серйозного значення його поеми. Вони знаходили в ній багато карикатури і, ґрунтуючись на дріб'язкових промахах, вважали багато невірним і неправдоподібним. Третя частина читачів розлютилася на Гоголя: вона впізнала себе в різних особах поеми і з люттю заступилася за образу цілої Росії".
"Повідомляй мені про які-небудь розмови, які тобі трапиться чути про "Мертві душі", які б вони порожні і незначні не були, з яких би вуст вони не лунали. Ти не можеш уявити собі, як все це корисно мені і потрібно і як для мене важливі всі думки, починаючи від найбільш неосвічених до найосвіченіших", - просить Гоголь 23 жовтня 1842 року свого однокласника директора училищ Полтавської губернії Олександра Данилевського. Із подібними проханнями звертається до всіх своїх друзів.
"Поміщики не на жарт виходять з себе і вважають вас своїм смертельним, особистим ворогом", - писав Гоголю Аксаков.
Сьогодні, 1 квітня, біля пам'ятника Миколи Гололя у центрі Полтави зібрались сотні полтавців щоб відзначити 210 років від Дня народження всесвітньо відомого полтавського письменника. О 10-й годині розпочалась вистава — актори показали епізод вистави за мотивами однойменного твору М. В. Гоголя "Сороченський ярмарок".
1 
1
Коментарі