Едгар Фейхтвангер — єврей, який свого часу мешкав поруч з Адольфом Гітлером. У житті маленького хлопчика Едгара, який жив у заможному передмісті Мюнхена, мало що змінилося, коли на його вулиці оселився майбутній фюрер. Так тривало до 9 листопада 1938 року – дати першої масштабної акції проти євреїв.
Відтоді минуло понад вісімдесят років, але пан Фейхтвангер і досі пам'ятає свою першу зустріч із Гітлером. Цю історію наводить всесвітня служба BBC.
Якось на початку 30-х років восьмирічний хлопчик вийшов із нянею на прогулянку і побачив, як лідер нацистів, одягнутий у знаменитий підперезаний макінтош і шляпу-трілбі, виходить зі свого будинку. Гітлер жив у великій квартирі на другому поверсі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Біля трибуни Гітлера люди катаються на роликах, а коло центру нацизму плавають качки
"Він глянув прямо на мене, здається, не посміхався", – згадує Фейхтвангер. Кілька людей зупинилися і прокричали: "Хайль Гітлер!"
Він у відповідь підняв капелюха, "як міг би це зробити демократичний лідер", і сів у машину, яка вже чекала на нього.
"Звісно, я знав, хто це був, хоч я і був малий, – каже Фейхтвангер, дещо повільно, але чисто вимовляючи англійські слова. – Він був рейхсканцлером, головною дійовою особою на сцені".
Тоді, веде далі він, постать Гітлера ще не вселяла страху. "Можливо, я б злякався, якби добре задумався, але користі від того не було б, – розповідає Фейхтвангер. – Мені просто цікаво було на нього подивитися".
88-річний чоловік визнає, що говорити про організатора Голокосту просто як про сусіда трохи дивно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політ до Полтави змусив Гітлера переглянути свої расові погляди"
"Коли я розповідаю про те, як жив з Гітлером на одній вулиці, це звучить якось буденно і по-домашньому, – каже він спокійно. – Але це справді важко – повірити в те, що люди, яких ти бачив мало не щодня, поставили світ з ніг на голову".
Хоча Фейхтвангеру було лише п'ять років, коли майбутній фюрер оселився по сусідству, він пам'ятає фразу своєї матері: "У нас сьогодні мало молока, бо молочник лишив багато пляшок у Гітлера".
Хлопець щодня проходив під вікнами розкішної квартири на Принцрегентплац, 16, йдучи до школи. Він часто зупинявся там, намагаючись вгледіти власника. Одного разу наважився підійти до вхідних дверей, щоб подивитися, чи є під дзвінком табличка з іменем Гітлера.
"Гітлер навідувався до Мюнхена на вихідних. Дізнатися про те, що він дома, можна було за припаркованими біля будинку машинами", – розповідає Фейхтвангер. Про прибуття майбутнього диктатора сповіщав скрегіт шин трьох автомобілів, у яких він їздив зі своєю "шайкою охоронців".
Тупіт грубих чобіт заглушав решту звуків. Перехожі зупинялися і салютували Гітлеру. Малий Едгар теж зупинявся і спостерігав.
"В нас вбивали нацизм у школі", – пояснює він. Один із вчителів змусив учнів намалювати на першій сторінці зошита велику свастику, а на другій – написати список ворогів Німеччини, який починався з Британії, Росії та США.
У тридцятих роках, коли наміри нацистів вже були очевидними, чимало єврейських родин все ще не вірили, що їм загрожує небезпека.
"Ми знали, що якщо Гітлер прийде до влади, нам, євреям, буде непереливки", – каже Фейхтвангер, чий батько був братом знаменитого письменника-антинациста Ліона Фейхтвангера. Квартиру письменника розграбували ще 1933 року, поки він був за кордоном, і Ліон так і не повернувся на батьківщину.
Але батько Едгара тішив себе надіями, що його сім'ю лишать у спокої.
Справді, з їхньої вулиці відселили чимало єврейських родин – їхнє місце зайняли слуги і охоронці Гітлера. Але Фейхтвангерів не чіпали.
Однак 10 листопада 1938 року стало зрозуміло, наскільки хибним було це відчуття безпеки. Рано вранці 14-річний Едгар почув, як до будинку увірвалося Гестапо. Минулої ночі на території Німеччини і частково окупованої Австрії прокотилася перша хвиля насильства над євреями.
Ця ніч отримала назву Кришталевої, або ночі розбитих вітрин. В ході погрому було вбито 91-о єврея і десятки тисяч заарештовано, зруйновано тисячі єврейських будинків, підприємств і синагог.
Фейхтвангер пам'ятає, як, переляканий і безпомічний, він стояв і дивився, як забирали його батька. "Поводилися з ним не жорстко, – каже він. – Мама виявила велику хоробрість".
Пізніше гестапівці повернулися з коробками і фургоном, і вивезли найцінніші книги з батькової багатої бібліотеки. "Щоб книги не постраждали", – сказали вони", – згадує Фейхтвангер.
Цей день став переломним для родини хлопця. Він більше не ходив до школи і проводив дні вдома, не наважуючись вийти з будинку:
"Ми почувались абсолютно безпорадними: нас могли прийти і вбити, і ніхто нічого не зробив би".
Шість тижнів сім'я чекала на новини. Боялись найгіршого. Їм було відомо лише те, що батька і одного з дядьків Едгара забрали до Дахау, сумнозвісного концтабору на околиці Мюнхена. Та потім батька несподівано відпустили – виснаженого, хворого, обмороженого, але живого.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові відкрили виставку про знищені села у роки Другої світової
Пізніше він розповів сину, що вижити в концтаборі можна було лише "не привертаючи до себе уваги". Якщо ти не міг продовжувати роботу або непритомнів від голоду – тобі кінець.
Сім'я остаточно упевнилася, що з нацистської Німеччини треба тікати. У них були родичі за кордоном, тому Фейхтвангерам вдалося отримати візи і виїхати до Великобританії.
У лютому 1939 року Едгар сів на потяг до Лондона. Батько провів його до голландського кордону, а потім повернувся до Мюнхена, щоб залагодити деякі справи. У травні того ж року сім'я возз'єдналася в Англії.
Після Другої світової війни вони більше не поверталися до свого старого дому всі разом, хоча Едгар відвідав Мюнхен у 50-х. Він пішов подивитися на колишню резиденцію Гітлера. Будинок зберігся, розповідає він. Але нині нічого не вказує на те, що тут жила людина, яка справила такий моторошний вплив на історію людства.
7 
1
Коментарі