На могилах самогубців, відьом і ворожбитів хрестів не ставили

Хрест є головним символом християнства. Його носять на грудях як ознаку приналежності до християнської церкви. Загубити натільний хрестик вважалося поганою прикметою.

Дітям забороняли гратися з хрестом, бо це могло призвести до смерті батьків. На хрест не можна було показувати рукою, бо її засудомить або на ній з'являться рани. Для захисту господарства від злих сил хрести писали крейдою, полум'ям свічки, вугіллям або тістом на одвірках, на дверях, над вікнами, на воротах. Хрестом відлякували нечисту силу — чорта, упиря, ходячого покійника, русалку.

Аби захиститися від епідемій, пошесті, нещасть хрести встановлювали на перехрестях доріг, які вважалися "нечистим" місцем. Хрест, поставлений усією громадою, називають "фігурою". Такий хрест ставлять у центрі села або при в'їзді до нього. Під час посухи, аби викликати дощ, чоловікам треба було за один день привезти з лісу деревину, зробити хрест і встановити його на "розходніх" дорогах. Жінки ж мали за день виткати рушника й повісити його на щойно виготовленого хреста.

Встановлювали хрести і з нагоди значущої події. У Західній Україні, приміром, досі збереглися придорожні кам'яні хрести, споруджені сільськими громадами на честь скасування панщини в Австрійській імперії 1848 року. "Обітні" хрести власноручно виготовляли і встановлювали, щоб одужала близька людина, повернувся з армії або війни син, брат чи батько.

Хрест нагадує людину з розкинутими руками, тому вважався її особистим знаком. Із цим пов'язаний звичай ставити хрестик замість підпису.

На північно-західній Рівненщині й Житомирщині зберігся звичай прикрашати хрест на могилі небіжчика-чоловіка рушником, жінки — фартухом. Найбільші хрести встановлюють на могилах старих, найменші — дітей. "Жіночі" хрести тонші, ніж "чоловічі". На могилах самогубців, відьом і ворожбитів хрестів не ставили, бо це загрожувало засухою всій околиці. Щоб пішов дощ, треба було вирвати й кинути в річку хрест із могили вішальника чи утопленика.

Аби побачити вві сні судженого, дівчата в ніч з четверга на п'ятницю клали натільний хрестик під подушку. А на Андрія, у ніч на 13 грудня, перед сном складали пояс хрестом, примовляючи: "Живу в Києві на горах, кладу хрест в головах. З ким заручатись, з ким вінчатись, з тим і за руки держатись".