16 лютого 1918-го козаки оголосили про утворення Кубанської народної республіки. Вирішили приєднатися до Української Народної Республіки на федеративних засадах.
Із початком російської революції, ще в 1917 році, кубанці не підтримали ідей більшовиків та намагалися налагодити зв'язки із Україною. Найбільш активним у цій справі був голова Кубанської Військової Ради Микола Рябовіл. Попри значну проукраїнську позицію, самостійницька та автономістська серед місцевого населення все ж переважали.
Із утворенням нової республіки більшовики активно поширювали свою владу в краї. Підсилювали їх частини військових, що поверталися із турецького фронту. Під їх тиском кубанський уряд покинув Катеринодар та пішов на переговори із білогвардійською добровольчою армією, уклав із нею союз. З того часу у боротьбі за Кубань протистояли Україна та Дон.
У квітні Українська Народна Республіка була повалена. До влади прийшов гетьман Павло Скоропадський, що бачив Кубань автономною складовою України, а не федеративним партнером. Саме тому за 2 місяці на новочеркаській нараді білогвардійці поставили ультиматум, що не допустять об'єднання Кубані з Україною. Козаки його підтримали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Кубані вбили прихильника соборної України
Попри це, таємні переговори між проукраїнськими кубанцями та Українською Державою тривали і наступні місяці. Україна постачала козакам зброю. Мала плани висадити десант на кубанському узбережжі, щоб підняти велике повстання, вигнати більшовиків та білогвардійців і провести об'єднання. Цьому завадили німці, що перебували в Україні за Брест-Литовським миром та зволікання гетьманського уряду. Тоді козаки остаточно приєдналися до білогвардійців та всі наступні роки воювали із більшовиками. У червні 1919-го білогвардійці вбили Миколу Рябовола, з того часу їх армія почала розпадатися.
Вже на початку 1920 року більшовики здійснили масштабний наступ на Дон та Кубань. Кубанська Народна Республіка впала у березні цього ж року. Землі увійшли до складу УРСР у вигляді Кубано-Чорноморської області. Окремі антибільшовицькі виступи кубанців тривали до 1922 року. Їх зупинив голод.
Історія Кубанського козачого війська починається в 1696 році, коли донський козачий Хоперський полк брав участь у взятті Азова Петром I. Пізніше, в 1708 році, під час Булавінського повстання, хоперці переселилися на Кубань, підштовхнувши до утворення тут козацької спільноти.
Новий етап в історії кубанського козацтва почався в кінці XVIII століття, коли після російсько-турецьких воєн 1768-1774 і 1787-1791 років російський кордон присунувся до Північного Кавказу, а Північне Причорномор'я стало цілком російським. Відпала необхідність в Запорізькому козацькому війську, але козаки були потрібні для зміцнення кавказьких кордонів.
У 1792 році запорожці були переселені на Кубань, отримавши землі у військову власність. Так утворилося Чорноморське козацтво. На південному сході від нього було розташоване Кавказьке лінійне козацьке військо, сформоване з донських козаків. У 1864 році вони були об'єднані в Кубанське козацьке військо.
Таким чином, Кубанське козацтво виявилося етнічно двоскладовим - російсько-українським.
8 
35413
Коментарі