"Кожна квартира, де мені тоді довелося пожити, кишіла тарганами. Я ніколи не забуду, яке це було приниження, принести в кабінет Кармел Сноу в Harper's Bazaar своє портфоліо, відкрити його і побачити, як звідти вилазить тарган і повзе по ніжці столу. Кармел пожаліла мене і дала роботу", - говорить засновник поп-арту Енді Воргол. Його справжнє ім'я Андрій Варгола.
Він помер 22 лютого 1987 року, коли йому було 59 років.
Народився художник в Піттсбурзі 1928 року, в родині українських лемків - Ондрея та Юлії Варголів. Його батьки жили в селі Міков у Карпатській Русі. Під час Другої світової війни вони покинули країну.
За 37 років кар'єри Андрій Варгола перетворив мистецтво в частину системи споживання, показавши, що будь-яка річ може стати арт-об'єктом. Його псевдонім - помилка набору в друкарні одного з журналів. Нове ім'я так сподобалося Енді, що він вирішив його залишити. Друзі іноді називали "Дрелла", від слів Дракула і Попелюшка (Cinderella).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На 77 році життя помер автор всенародної пісні "Чорнобривці"
1963 року художник купив приміщення на Мангеттені і назвав його "Фабрикою". Саме тут він поставив мистецтво на конвеєр. Майстерня випускала до ста шовкографій на день. За два роки "Фабрика" виробила більше двох тисяч картин.
На банківському рахунку Енді Воргола зберігалося близько $100 млy. Всі гроші, за заповітом відійшли художнім організаціям.
Gazeta.ua підібрали цитати епатажного художника, які запам'яталися його шанувальникам.
Секс і вечірки - це єдині місця, де потрібно з'являтися власною персоною.
Створення грошей - це мистецтво, робота - це теж мистецтво, а хороший бізнес - це найкраще мистецтво
У кожного своє уявлення про кохання. Одна дівчина, з якою я колись був знайомий, сказала одного разу: "Коли він не скінчив мені в рот, я зрозуміла, що він мене любить".
Краса сильно залежить від того, як вона подана. Коли споглядаєш "красу", все має значення: де це відбувається, у що людина вбрана, хто знаходиться поруч з ним, з якого саме приміщення він спускається вниз по сходах.
Красиві жінки спізнюються частіше, ніж непоказні. Їм все прощається. Ще б пак, вони живуть в особливому часовому поясі
"Підійти впритул до смерті – це все одно, що підійти впритул до життя. Тому що життя – це ніщо", – занотував у щоденнику художник Енді Воргол за рік до смерті. За два дні до цього в Мангеттенській лікарні у Нью-Йорку 58-річному Ворголу видалили жовчний міхур.
Коментарі