Жителі італійського міста Турин ледь не билися за квитки на концерт скрипаля 34-річного Нікколо Паганіні та співачки 22-річної Антонії Б'янкі. Літнього вечора 1815-го артисти вперше виступали разом на одній сцені. Паганіні не любив репетицій, тому побачив солістку лише на прем'єрі. І не міг відвести очей від жагучої красуні.
— Ви співали божественно, синьйоро! — сказав він Антонії після концерту.
Вона всміхнулася. З цікавістю розглядала цього худорлявого й незграбного чоловіка, який сипав їй компліменти. Обличчя бліде, темні кучері. І очі — агатово-чорні. Особливо вражали тонкі довгі пальці, якими він віртуозно виконував найскладніші музичні твори.
— Я зачарована вашою скрипкою, маестро, — мовила Б'янкі. — Кажуть, ви продали душу дияволові за свій музичний талант.
— Цей диявол — музика, їй я присвятив життя.
— А як же кохання? У вас стільки шанувальниць. Жінки непритомніють, коли слухають переливи вашої скрипки.
— Синьйоро, жодна жінка в світі не зрівняється з вами. Я закоханий у вас без пам'яті. Скоро їду до Мілана й буду щасливий, якщо ви погодитеся виступати зі мною.
— Гаразд, я приймаю вашу пропозицію. Вирушайте в дорогу, а я потім до вас приєднаюся.
Паганіні поїхав на гастролі. Минуло кілька тижнів, та від Б'янкі не було жодних звісток. Закоханий Нікколо мучився, міркував так і сяк, доки зрозумів, що Антонія його обдурила. Він кинувся розшукувати її в Турині, Флоренції, Болоньї. Але кохана наче ховалася від нього. Змінювала адреси, то залишала повідомлення в готелях, то передавала записки з посильними.
Урешті-решт Паганіні знайшов співачку в Палермо. Вона вже впевнилася в серйозності намірів Нікколо й погодилася вийти за нього заміж. Після весілля артисти багато гастролювали. Невдовзі Б'янкі завагітніла й залишила сцену. Подружжя оселилося в Палермо. 1826-го в Паганіні народився хлопчик. Його назвали Ахіллом — на честь давньогрецького героя. Нікколо любив купати сина, сам міняв йому пелюшки. Коли малюк плакав, брав скрипку й імітував на інструменті пташиний спів, рипіння воза або голос Антонії.
Та родинний затишок не приваблював жінку. Вона мріяла про концерти в Європі, про блискучу кар'єру. За чотири роки подружнього життя Антонія розтовстіла, голос її звучав уже не так дзвінко. Вона почала влаштовувати скандали, вимагала переїзду, погрожувала розлученням. Паганіні боявся втратити сина й погодився перебратися до Неаполя.
Нікколо з дружиною вирушив у концертний тур країнами Європи. Під час гастролей в Австрії Антонія зв'язалася зі злодійкуватим імпресаріо. Щоб зірвати якнайбільший куш із виступів відомого скрипаля, той зробив йому скандальну рекламу. На вулицях Відня з'явилися афіші із портретами Паганіні за ґратами. Понурий маестро сидів на соломі та грав на скрипці перед розп'яттям, вимолюючи прощення за гріхи. "Поспішайте! Засуджений до смерті італійський скрипаль Нікколо фон Паганіні вирвався з в'язниці й дає концерт, — такий був підпис. — Папа Римський простив йому численні злочини й убивства". Музикант шаленів від люті.
— Це наклеп! — кричав він дружині. — З мене зробили посміховисько. Більше ніколи не втручайтеся в мої концертні справи.
— Мені всі кажуть, що ви безбожник. Бо відмовилися занурити скрипку у святу воду!
— Її не для того створював майстер, щоб розмочити на догоду попам. Я справді пов'язаний з дияволом, і цей диявол — ви, синьйоро!
У відповідь Антонія схопила його інструмент й так кинула об підлогу, що обірвалися струни. Маленький Ахілл закричав з переляку й упав із ліжка. Паганіні 1828-го розлучився з Б'янкі й добився опіки над дитиною. А незабаром у пресі з'явилася новина, що скрипаль, одержимий бісами, вигнав із будинку дружину й відібрав сина. Потім надрукували іншу: Паганіні помер, і його вдова розшукує малюка. Газети зі спростуваннями виходили потрійним тиражем.
Після розриву з дружиною Паганіні давав концерт за концертом. Правив за свої виступи шалені гонорари — намагався забезпечити синові гідне майбутнє, навіть купив титул барона. Численні гастролі зрештою підірвали його здоров'я.
Скрипаль страждав на хворобу нирок, часто непритомнів. Утратив майже всі зуби. Через скривлений хребет його постійно мучили болі в спині.
Зрештою лікарі виявили ще й туберкульоз. Паганіні снилися жахіття з його дитинства. Як жорстокий батько зачиняв його голодного в підвалі і змушував годинами грати на скрипці. Як його ледве не поховали заживо. Виснажений щоденним музикуванням, хлопчик занедужав і впав у каталепсію — стан на межі життя та смерті. Батьки вирішили, що він помер, поклали в труну, але Нікколо вчасно оговтався.
— Скрипка забрала всі мої сили, — казав маестро на схилі літ.
Знесилений хворобами 57-річний музикант не міг навіть узяти смичка. Скрипка лежала поряд, і він перебирав її струни пальцями.
27 травня 1840-го листоноша приніс Б'янкі свіжий номер "Музичної газети". На першій шпальті вона прочитала: "У Ніцці помер знаменитий скрипаль Паганіні, який заповів своє велике ім'я й статки єдиному 14-річному синові. Сподіваймося, що й це повідомлення, як усі попередні, буде незабаром спростоване".
Антонія негайно виїхала до Ніцци. Перед готелем, де помер скрипаль, стояла юрба. У натовпі пліткували, що небіжчик зв'язався з нечистою силою, відмовився хрестити сина й убив власну дружину, щоб використати її жили на струни.
Перед смертю до музиканта двічі приходив священик, однак висповідатися Паганіні не зміг, бо втратив голос. Церква заборонила ховати його в жодній християнській країні, а єпископ Ніцци відмовився правити заупокійну месу.
— Він помер без покаяння, як собака, — кричали люди. — Де він? Покажіть нам це чудовисько! Його труп ганьбить наше місто!
Ахілл так налякався розлюченого натовпу, що товкся головою об стіну з піною на губах. Антонія марно благала священика відспівати покійного. Коли у вікна почали жбурляти каміння, вона вийшла до юрби:
— Тихіше! Ви марно хвилюєтеся. Як бачите, я жива, мій покійний чоловік не робив скрипкових струн із моїх жил. Лише через недогляд лікарів він не зміг причаститися й возз'єднатися із церквою. Я прошу вас розійтися й не тривожити праху покійного.
Нікколо Паганіні таємно похоронили у містечку Валь-Польчевера, поряд із заміським будинком його батька. Лише через 19 років Ахілл домігся, щоб останки перепоховали на цвинтарі в Пармі.
"Дарую мою скрипку Генуї"
Нікколо Паганіні зібрав унікальну колекцію скрипок італійських майстрів Страдіварі, Аматі та Ґварнері.
Свою найулюбленішу — роботи Джузеппе Ґварнері — музикант заповів рідному місту Генуя. Зараз реліквію тримають у спеціальній вітрині за температури 20 градусів і відносній вологості близько 50%. Її рідко вивозять із міста. Під час виставок місце зберігання тримають у таємниці. Поряд постійно перебуває озброєна охорона. Грати на скрипці можна не більш як годину, щоб дерево не руйнувалося від зміни повітря.
1782, 27 жовтня — Нікколо Паганіні народився в Генуї в родині музиканта-аматора. У 5-річному віці під наглядом батька вчиться грати на мандоліні, а з 6 років — на скрипці. Із 1793-го регулярно виступає на богослужіннях у генуезьких церквах
1795, 31 липня — дає перший публічний концерт у генуезькому театрі Сант-Агостіно
1801, грудень — обіймає посаду першої скрипки міста-князівства Лукка на півночі Італії. У 1805-1813 роках його опікункою була володарка цього міста-держави сестра Наполеона Еліза Бонапарт Бакьоччі. Маестро зізнавався згодом, що був її коханцем
1816-1836 — гастролює країнами Європи
1840, 27 травня — помирає в Ніцці, перепохований у Пармі.
1 
1
Коментарі