"Наскільки несимпатичною, бридкою і принизливою була цьогорічна виборча кампанія, настільки приємним моментом стала участь у ній жіночої кандидатури", — пише краківський часопис "Новосці Ілюстроване" про вибори до Галицького крайового сейму, що відбулися 2 березня 1908 року. Уперше в них взяла участь жінка — художниця 46-річна Марія Дулемба.
Однією з адміністративних одиниць Австро-Угорської імперії було Королівство Галичини та Володимирії — займало територію від Кракова на заході до сучасної Тернопільської області — на сході. Край мав власний парламент — сейм. До нього входили 150 послів, так тоді називали депутатів. Їх обирали раз на шість років. Виборці були поділені на чотири курії — категорії, залежно від місця проживання і соціального статусу.
Згідно з законом, жінки мають право голосувати тільки у двох куріях, міській та великих землевласників і промисловців. Правда, зробити це можуть лише за посередництва довірених осіб — родичів-чоловіків або юридичних представників. Про висування жінками кандидатур на послів у законі нічого не зазначено.
У пресі публікують жарт:
— Чому жінки не висуваються на послів до сейму?
— Бо жодна жінка не зізнається, що їй більш як 30 років.
Саме такий віковий ценз був для кандидатів.
Юрист Станіслав Сташинський пише: "Політична пристрасть жінок схожа до почуттів, які викликає в них кохання. Заради нього вони готові піднятися на найвищий щабель чеснот і самопосвяти, але водночас і опуститися до правдивих злочинів. Гарячий патріотизм жінок завжди ґрунтувався на пожертві і самопосвяті. Однак у прагматичних справах, до яких належить і політика, надмір цих почуттів може принести тільки шкоду".
Марія Дулемба походила зі шляхетської родини з Кракова. Брала уроки в художника Яна Матейка. Хотіла отримати диплом Краківської академії мистецтв, проте там приймали на навчання тільки чоловіків. Мусила здобувати вищу освіту в приватній Академії Жуліана в Парижі.
Наприкінці 1880-х Дулемба оселяється у Львові. Товаришує з поеткою Марією Конопницькою — однією з перших галицьких феміністок. Дописує в жіночий журнал "Штурвал", редагує часопис "Голос жінок". Регулярно виступає з лекціями на зразок "Чому жіночий рух розвивається так повільно?" На початку 1908 року висуває свою кандидатуру до крайового сейму — першою серед жінок Австро-Угорської імперії. Її підтримує Селянська партія.
"На цій землі ми, жінки, хочемо рівноправ'я, прагнемо долучитися до боротьби за права народу, працювати на його майбутнє, брати участь у спорудженні національної споруди, — заявляє Дулемба. — Маємо право вважати, що споруда ця буде кращою, надійнішою і сильнішою, якщо ми докладемо до цього свою руку. Відчуваємо, що нам під силу працювати на полях, а не тільки у пустках".
Марія Дулемба отримує 511 голосів у львівській міській курії. Виборча комісія визнає більшість із них недійсними без пояснення причин. Призначають повторні вибори. Розуміючи, що шансів на перемогу немає, художниця знімає свою кандидатуру.
"Ця кандидатура була з усіх сторін ідейна, — пишуть "Новосці Ілюстроване". — І хоч вибори не принесли їй мандату, що було зрозуміло заздалегідь, сам факт виставлення цієї кандидатури став великим кроком назустріч рівноправ'ю жінок".
Після невдачі на виборах Дулемба продовжує дописувати до часописів і виступати з лекціями. 1910 року помирає Марія Конопницька. Дулемба організовує похорон подруги, який переростає в масову демонстрацію.
1918-го починаються бої за Львів між поляками та українцями. Дулемба влаштовується санітаркою. Разом із графинею Теодозією Дідушицькою вирушає в поїздку містечками, де перебувають інтерновані — затримані та обеззброєні — польські вояки. Намагаються організувати постачання продуктів, збирають листи для родичів. Пересуваються на конях у сильний мороз. До Львова повертаються хворі — підхопили плямистий тиф.
7 березня 1919 року Марія Дулемба помирає. У жалобній маніфестації беруть участь декілька тисяч осіб — як поляки, так і українці. Жінку ховають у склепі Конопницької. Після війни тіло переносять в окрему могилу. Її зруйнують за радянських часів.
5 
35413
Коментарі