Композитор Йоганн Штраус-старший не вникав у сімейні справи. Семеро дітей від дружини, стільки ж від коханки — яке тут виховання? Малий Йоганн його ненавидить і тихцем навчається грати на скрипці й фортепіано. У 6 років він уже складає танцювальні мелодії. І мріє перевершити батька. Той не раз підловлює сина, і скрипка летить геть.
— Ти станеш банкіром! — кричить.
Але батько часто гастролює, тож Йоганн таки здобуває музичну освіту: гроші потай дає мати. 15 жовтня 1844 року він дебютує у віденському ресторані. Оркестр грає вальси й увертюри 19-річного композитора й диригента. На завершення звучить "Плач Лорелії на Рейні" — один із найпопулярніших вальсів Штрауса-старшого. Останній, попри реверанс, не тямиться від гніву: на ранок віденські газети натякають: "Доброго вечора, Штраусе-батьку. Доброго ранку, Штраусе-сину". Батькові ж усього 40 років. Із заздрощів він робить усе, щоб не допустити сина на придворні бали, де панує його музика. Молодому Штраусові у Відні залишаються казино й кафе. Штраус-старший розлучається із дружиною, позбавляє дітей спадку.
Дихнути на повну Йоганн може лише після смерті свого батька 1849 року. Оркестр Штрауса-старшого приєднується до його. Молодого композитора підтримує імператор Франц Йосиф I. Штраус-молодший присвячує йому два марші. Запрошень на гастролі стає так багато, що Йоганн нерідко відправляє замість себе одного з братів: Йозефа чи Едуарда. Вони теж композитори.
— Брати талановитіші за мене, просто я популярніший, — запевняє: він не успадкував не лише батькових грошей, але й його заздрощів .
Літо 1856 року він проводить у Павловську, в Росії. Диригує своїм оркестром шість разів на тиждень. Композитора запрошують на бали до царя, музичні крамниці переповнені нотами його творів. Тут він закохується — у 22-річну аристократку Ольгу Смирнитську. Її батьки неприязні до композитора, бо той не дворянин. Штраус так і не зважується попросити в них руку доньки. "Ти кажеш, що я маю поговорити з Твоїм батьком, — пише він Ользі. — Я почуваюся нещасним, бо не можу виконати Твого наказу. Я можу зробити все для тебе, віддам життя своє, але не можу поговорити з Твоїм батьком".
Залишається ще мати коханої. Але відмовляючи Штраусові, та оббріхує доньку: мовляв, вона несерйозна, стосунки з маестро для неї лише інтрига. І просить повернути Ольжині листи. Штраус клянеться, що забере їх із собою у могилу. Ольга не може піти проти волі батьків. Композитор повертається до Австрії. Шле безкінечні листи, пропонує втекти. Вона ж виходить заміж за військового юриста. І дворянина. Проживе з ним 60 років і народить чотирьох дітей.
Штраус-старший позбавляє дітей спадку
За два роки після російського роману весь Відень говорить про амурні походеньки 37-річного Штрауса. І раптом одруження — із жінкою, на сім років старшою за нього. Колишня актриса Єтті Трефц до зустрічі зі Штраусом жила на утриманні заможних чоловіків, народила семеро дітей. Тепер роздає їх коханцям і присвячує себе геніальному чоловікові. Стає йому матір"ю, нянькою, імпресаріо. На гонорари, а платили їх музикантові величезні, вони будують дім. Штраус має звичку писати вальси, переходячи з кімнати в кімнату. Дружина велить розставити письмові столи скрізь, навіть на кухні. Вони живуть разом 16 років.
Штраус стає першим вальсовим композитором Відня. І створює найкращі свої вальси — "На прекрасному голубому Дунаї" та "Казки Віденського лісу", оперети "Індиго і сорок розбійників" та "Летючу мишу".
1878-го Єтті отримує листа від одного зі своїх синів, який давно тероризує родину — постійно вимагає грошей. Цього разу серце матері не витримує. Прочитавши, вона падає мертва.
Штраус страждає, але недовго: за місяць він веде під вінець молоду вродливу актрису Анжеліку Дітріх. Та клянеться, що піде в могилу за чоловіком, якщо він помре раніше. Та згодом, знайшовши заповіт, де Штраус усі гроші віддає на музичні школи, дорікає:
— Ти забув про мене!
— Навіщо тобі спадок, ти ж збиралася стрілятися біля моєї труни? — дивується Штраус.
— А що я робитиму без грошей, якщо промахнуся?
Анжеліка зраджує чоловіка й невдовзі втікає з його приятелем. Католицька церква відмовляється визнати розлучення. Композитор переходить у протестантство. 1882-го він одружується втретє і востаннє — із 26-річною вдовою свого друга Адель Дойч. Вона, як і Єтті, цілком присвячує йому своє життя. Він віддячує їй вальсом "Адель".
На 25-річчя "Летючої миші" 73-річного композитора попросили диригувати увертюрою. Він простудився і помер від запалення легень 3 червня 1899 року. Дружина пережила його на 31 рік.
1825, 25 жовтня — у столиці Австрійської імперії Відні в родині композитора Йоганна Штрауса народився син Йоганн Штраус-молодший
1849 — від скарлатини помирає батько. Син присвячує йому вальс "Еолова арфа", за три роки грає при дворі імператора
1863 — стає розпорядником придворних балів. За сім років відмовляється від посади на користь брата Едуарда
1870-ті — гастролює у Великій Британії, Франції, США. На Бостонському фестивалі ставить світовий рекорд, диригуючи оркестром із понад тисячі музикантів
1895 — 70-річчя Штрауса святкує вся Європа
1899, 3 червня — помирає у Відні від запалення легень. Йому влаштовують розкішні похорони. Ховають поряд із Брамсом і Шубертом
Створив 168 вальсів, 117 польок, 43 марші, 31 мазурку, 16 оперет, комічну оперу й балет. Своїх дітей не мав. Спадкоємицею стала Аліс — донька Адель, третьої дружини композитора
5 
35413
Коментарі