"Вона була низького зросту, кривобока, одне плече вище другого. Очі великі, сіро-блакитні, надзвичайно проникливі. Ніс прямий, товстий і великий, з величезною бородавкою біля щоки", — описує фрейліну — придворну дівчину — російського імператорського двору Наталію Загряжську письменник Володимир Соллогуб.
Донька майбутнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського отримала найкращу на той час домашню освіту і з дитинства служить у імператриць Єлизавети Петрівни, а потім — Катерини II. Має особливе право жити при батьках, а не при дворі. Непривабливу зовнішність компенсує гострим розумом і вмінням цікаво розказувати. Може підтримати розмову з низовими чиновниками й аристократами.
Якось приходить із Зимового палацу і заявляє батькам, що виходить заміж. Обранець — на чотири роки старший удівець Микола Загряжський, офіцер Ізмайлівського полку. Познайомилися в Ермітажі. Батьки хочуть для доньки вигіднішу пару, але не перечать. Після весілля свекор домагається для зятя чин камер-юнкера. Той починає служитти при дворі.
"Я могла би бути щасливою, якби не була з дитинства розпещена, — писала про свій шлюб Загряжська. — Будь-який інший, менш людяніший, розійшовся б зі мною одразу через мій нестерпний характер".
Через горбатість Наталія не може мати дітей. Навідується до сестри Ганни і приглядається до її доньки Марії. Після одного з візитів, самовільно забирає маленьку племінницю жити до себе. Коли дівчинку знаходять, Загряжська заявляє, що не віддасть дитину. Якщо її залишать, то зробить своєю єдиною спадкоємицею. Рідні дають згоду.
— Наталю, хочеш землі в Криму? — питає якось князь Григорій Потьомкін, гостюючи в Загряжської.
— Якої землі?
— У мене там є, в Криму.
— З якого дива мені брати в тебе землю.
— Цариця подарує, як тільки їй скажу.
— Коли так, то зроби вже мені таку ласку.
Через рік статс-секретар Григорій Теплов приносить Наталії Загряжській 80 рублів.
— Звідки це? — дивується жінка.
— З ваших нових земель. Там ходять стада, і за це ось вам гроші, — пояснює. — А чому не думаєте про їх заселення? 10 років мине і треба буде платити великий штраф.
— Що ж мені робити?
— Напишіть батькові листа, — радить Теплов. — Він не відмовить вам дати людей на заселення.
Кирило Розумовський дає доньці 300 селян із Гетьманщини. Їх переселяють у селище Мухалатка біля Ялти в Криму.
"За рік вони всі розбіглися, не знаю чому, — згадує Загряжська. — У той час сватався за Машу Василь Кочубей. Я йому віддала кримські землі, бо мені з ними були тільки клопоти. Потім поселення давало більше 50 тис. руб. прибутку. Я була дуже рада".
Через 30 років сімейного життя залишає чоловіка й переселяється в будинок до зятя Василя Кочубея. Там на Масницю влаштовують бал, який відвідує імператриця Марія Федорівна.
"Появление Императрицы в зале напомнило сказку о феях. Она была еще красивее, чем всегда, истинная роза, и солнечный луч, танцуя, струился над ней, — пише у щоденнику онука полководця Михайла Кутузова Доллі Фікельмон. — Рядом, опираясь на трость, шагала старая мадам Загряжская — всем видом напоминая тысячелетнюю фею или Бабу Ягу".
Має великий гардероб. Любить чепчики і строкаті хустки. Шкутильгає спираючись на милицю. Попереду неї зазвичай біжить козачок, а позаду — літня служниця. Дуже боїться застудитись. Під час піших прогулянок містом старий лакей несе за нею кілька накидок, шалей і шийних хустинок. Одягає або знімає їх, коли переходить вулицю із сонячного боку на тінистий.
— Не хочу померти раптово і прийти на небо навіженою і захеканою. Мені потрібно поставити Господу Богу три запитання: хто були Лжедмитрій, хто Залізна Маска і Шевальє д'Еон — чоловік чи жінка? — каже князю Михайлу Павловичу.
— Ви впевнені, що будете на небі? — перепитує той.
— А ви думаєте, я народилася, аби нудитися в пеклі? — відповідає.
Дім Наталії Загряжської популярний у Петербузі. Тут грають в карти перші особи імперії, члени царської родини.
"Їй було вже понад 80 років, але вона мала світлий розум. Щовечора збиралися до неї безліч відвідувачів, аби скласти їй партію в бостон, — згадував чиновник міністерства фінансів Валер'ян Сафонович. — Наталія грала в карти погано, але це стало її потребою. Після гри залишалися в неї вечеряти. Після цього не можна було зразу розходитися. Треба було ще посидіти, доки старенька закінчить свій пасьянс. Вона не любила рано йти спати, тримала своїх гостей якомога довше".
Пушкін брав сюжети для творів із розповідей Загряжської
"Надо вам рассказать о моем визите к Наталье Кирилловне. Приезжаю. Обо мне докладывают. Она принимает меня за своим туалетом, как очень хорошенькая женщина прошлого столетия, — пише в листі до нареченої Наталії Гончарової 29 липня 1830 року поет Олександр Пушкін. — Сказала мне, что ее очень удивляет наш брак и что ее не известили раньше. На это я ей сказал, что брак наш решен был совсем недавно. Она не приняла моих доводов. Пообещал, что теперь, когда мы породнились, я буду часто навещать ее. Мы расстались очень добрыми друзьями".
Поріднилися через тещу поета, яка була племінницею Миколи Загряжського. Олександр Пушкін дотримується обіцянки і провідує нову родичку. Під час візитів вислуховує спогади Наталії. На їх основі вигадує сюжети для своїх творів. Частину з почутого описує в збірці "Застільні бесіди".
"Пушкін заслуховувався оповіданнями Наталії Кирилівни. Ловив у них відгомін поколінь і суспільства, яке вже стерте з лиця землі, — писав у спогадах князь Петро Вяземський. — Деякі дорогоцінні частинки цих бесід ним збережені".
Саме Загряжську вважають прототипом княгині з повісті Пушкіна "Пікова дама". Образ Лізи з тієї ж повісті змальовано з Марії — племінниці, яку вона насильно забрала у сестри. Поет співчуває цій дівчині.
"Она участвовала во всех суетностях большого света, таскалась на балы, где сидела в углу, разрумяненная и одетая по старинной моде, — писав пізніше Пушкін. — К ней с низкими поклонами подходили приезжающие гости, как по установленному обряду".
1 
1
Коментарі