"Третій рік війна сіяла смерть і сльози!" – вказано на звороті цієї фотографії. Зроблена в селі Стриганці Бережанського району Тернопільської області на Великдень рівно 100 років тому – 15 квітня 1917-го. Знімок зберігала жителька цього села Параскевія Петрух (1921–2009).
Священик і дяк обходять ряди святково вбраних парафіян із пасками у кошиках і на обрусах. Дійство відбувається зі східного боку мурованої 1837 року греко-католицької церкви Святого Миколая. Крізь дерева і вранішній туман проступає Поточанська гора. Вона нависає над річкою Золотою Липою і захищає село з півночі.
Із кропилом – парох Іван Гарматій (1864–1953). Родом із села Лучка за 70 км звідси. Богословську освіту здобував у Львові. Висвячений і рукоположений митрополитом Сильвестром Сембратовичем 22 листопада 1891 року в соборі Святого Юра. Служив Богу і людям на Тернопіллі: у Конюхах, Прошовій, Кобиловолоках, Настасові, Золотниках і Чернихові.
Його педагогічну розвідку "У справі науки нотного хорального співу по наших селах" друкувало "Діло" – найповажніша українська газета Галичини. Був вправним пасічником. У шлюбі з Ганною – донькою секретаря староства Теофіля Білинського – народили й ростили двох синів і двох доньок. Донька Марія навчалася у Віденському та Львівському університетах. Саме вона передала це фото Параскевії Петрух.
43 роки праці отець Іван віддав громаді Стриганців і сусіднього Рекшина. "За Польщі" – себто у міжвоєнні роки – отець Іван став одним із рушіїв національного відродження в селі. Брав під свою опіку читальні "Просвіти" і кооператив. Передплачував часописи "Нива", "Українське слово" і "Український голос". Пропагував здоровий спосіб життя – "вздержання від куріння нікотини і всякого алькоголю". Популяризував нові корисні рослини та методи агрокультури.
Радянська влада не визнавала греко-католицьку церкву. 1946 року її формально об'єднано з російською православною. Храм у Стриганцях закрили. Іван Гарматій був змушений доживати віку по чужих хатах. Помер на самоті у злиднях. Похований поряд із дружиною – вона померла 1939-го. Два роки тому громада встановила на їхній могилі кам'яний хрест – замість старого дерев'яного.
2 
1
Коментарі