"Шкода було вбивати дівчисько"

23 травня 1934 року агенти ФБР розстріляли Ford, у якому їхала найромантизованіша в США пара убивць і грабіжників – Бонні Паркер та Клайд Берроу.

– Ніколи не забуду цього видовища. Дверцята відчинилися, й тіло симпатичної маленької дівчини в червоній сукні випало з машини. Крізь запах пороху пробивався аромат парфумів, – згадував техаський рейнджер Тед Гінтон перші секунди після стрілянини.

Зі 167 випущених куль у Бонні та Клайда вцілили понад 50.

Протягом трьох років коханці пограбували десятки придорожніх магазинів та бензозаправок. Убили не менш як 13 людей. Одного разу Клайд авто­матною чергою перерізав навпіл полісмена, коли той попросив показати документи.

Вони познайомилися в Далласі в кафе, де Бонні працювала офіціант­кою. Їй було 19, йому – 21. Клайд із першого погляду закохався в невисоку – 150 см на зріст – рудоволосу дівчину. Він, мандрівник, теж її захопив. Невдовзі вони скоїли перший успішний наліт. Власник магазину грамплатівок спробував дістати зброю з-під прилавка – і негайно отримав кулю в серце. У касі знайшли $40 – на сьогоднішні гроші $640. Відтоді пара стріляла за найменшої підозри у спротиві. В авто завжди мали два автомати, дві мисливські рушниці, 12 револьверів і пістолетів із тисячею набоїв. Перед злочином обов'язково пили віскі.

Агенти ФБР вистежили Бонні та Клайда в містечку Сейлз, штат Луїзіана. Керівник відомства Едґар Гувер наказав не брати їх живими:

– Клайд – психопат. Його треба знищити, як скаженого пса.

Грабіжників підстерегли на об'їзній дорозі. Клайд на максимальній швидкості намагався прорватися крізь засідку.

– Шкода було вбивати дівчисько. Але вибір був такий: або вони нас, або ми їх, – згадував учасник операції Френк Хамер.

1997-го продірявлену кулями сороч­ку Бонні продали з аукціону в одно­му з невадських казино за $85 тис. Найбільша ж сума, яку зуміли роздо­бути Бонні та Клайд, станови­ла $4 тис. – на сьогоднішні гроші $64 тис.

23 травня 1618 року відбулася так звана празька дефенестрація (від латинського fenestra – "вікно"): з вікон одного із замків Празького Граду дворяни викинули австрійських намісників Вілема Славата і Ярослава Мартініца, а також їхнього писаря Філіпа Фабріціуса. Ті намагалися відновити в Чехії, що в той час була здебільшого протестантською, владу католицької церкви. Упавши з 10-метрової висоти, австрійці майже не постраждали. Католики пояснили це Божим промислом. Протестанти ж знайшли прозаїчнішу причину порятунку: викинені приземлилися на купу гною, що була в рові під вікнами замку. Фабріціус невдовзі втік із Праги й 16 червня дістався Відня. Там його прийняв імператор Фердинанд. Писар перший повідомив його про подію як очевидець. Фабріціусу надали дворянське звання з додатком до прізвища – von Hohenfall – "високе падіння". Цій курйозній "акції протесту" судилося стати прологом Тридцятилітньої війни, що смерчем прокотилася Центральною Європою й забрала понад 6 млн життів.

"Празька дефенестрація 1618 року" – гравюра на дереві першої половини ­XVII століття із журналу Theatrum Europaeum. Слово "дефенестрація" словник тлумачить: "Акт викидання когось із вікна. Чеський історичний політичний феномен"

5 ознак "куркульського" господарства назвала Рада народних комісарів СРСР

21 травня 1929-го відповідною ухвалою.

Під ці критерії потрапили 320 тис. господарств:

1. Систематичне застосування найманої праці.

2. Наявність млина, олійниці, крупорушки.

Застосування механічного двигуна.

3. Здавання в оренду сільськогосподарських

машин із механічними двигунами.

4. Здавання в оренду приміщень.

5. Заняття торгівлею та лихварством.

Іван Грозний утік до Ростова

Навесні 1571 року кримський хан Девлет Ґерай І зібрав 40 тис. орди для походу на Московське ­царство. Його правитель Іван Грозний вже 13 років воював із Литвою, Швецією та лівонськими рицарями за вихід до Балтійського моря. Тож на "степовий кордон" звертали мало уваги. Хан хотів обмежитися ясиром з укріплень на річці Ока. Але від перебіжчиків дізнався, що столицю царства Москву охороняють лише 6 тис. війська. Татари оминули серпухівську лінію оборони на Оці, перейшли річку Угру та вдарили у фланг армії царя. ­Воєводи відступили до Москви й зачинилися в Кремлі. Селяни з найближчих поселень кинулися туди ж. Іван Грозний утік до Ростова.

24 травня 1571 року татари сплюндрували околиці Москви, а потім запалили її передмістя. Був сильний вітер. Люди намагалися вибігти через північні ворота, та потрапляли в тисняву. "В три ряда шли по головам один другого, и верхние давили тех, кто были под ними", – згадував очевидець. У власному домі задихнувся воєвода князь Бельський, після чого лад у місті годі було відновити. За 3 год. Москва вигоріла вщент.

Наступного дня орда пішла, взявши близько 70 тис. полонених. Ще 60 тис. людей татари вбили у Москві, хвалився кримський посол у Литві.

Наляканий Іван Грозний був згоден передати під контроль Кримського ханства Астрахань. Хан відписав, що хоче царство Івана, його вінець і голову. У Стамбулі Девлет отримав згоду на знищення Московської держави. "Кримський цар хвалився перед турецьким султаном, що візьме всю Руську землю протягом року, великого князя бранцем відведе до Криму і своїм мурзам землі роздасть", – писав німецький опричник царя Генріх фон Штаден.

Наступного року Девлет спробував добити московитів. Але зі 120-тисячним військом програв битву при Молодях.

Московське царство платило данину Кримському ханству – упомин­ки – понад 120 років, аж до Петра І.

"Хто не працює, той не їсть", – написав Володимир Ленін у статті "Про голод" від 24 травня 1918 року. Атеїст Ульянов "здер" фразу з другого послання апостола Павла до солунян: "Бо коли ми у вас перебували, то це вам наказували, що як хто працювати не хоче, нехай той не їсть!" Більшовики після захоплення влади ліквідували товарно-грошові відносини. Робітникам видавали продуктові пайки й талони на харчування у їдальнях. На той час держава контролювала 40% продовольства у країні. Добова норма хліба змінювалася від 50 до 100 г на день. Тому більшість продуктів вимінювали в нелегальних продавців – "мішечників". Грошима слугували сірники, мило, сіль і паливо. Меблі знецінились: за комод давали три мішки картоплі.

20 травня 325 року римський імператор Конс­тан­тин Великий скликав у місті Нікея (сучасний ­Ізнік у Туреччині) перший Вселенський собор. На Соборі, що тривав понад два місяці, були присутні 318 єпископів із церков Сходу та Заходу. Вони засудили єресі, визначили день святкування Великодня – першу неділю після першої весняної повні, а також уклали Символ Віри – короткий виклад християнських догматів.

24 травня 1946-го по радіо зачитали телеграму фізика Альберта Ейнштейна до "сотень видатних американців". У ній, зокрема, вчений попереджував: "Енергія атома змінила все, окрім нашого способу мислення, тому ми дрейфуємо до нечуваної катастрофи". Наступного дня звернення передрукували всі газети США. Ейнштейн просив у американського уряду $200 тис. – $2,2 млн на сучасні гроші – для роз'яс­нювальної роботи серед американців. Поява ядерної зброї, на його думку, призвела до світоглядної кризи, яку люди не усвідомлюють. Коштів не дали.

Найбільший готель у Європі відкрили в Москві 25 травня 1957 року. Назвали "Україною". Він – частина комплексу із семи "сталінських висоток", найвідомішими серед яких є будівлі університету та Міністерства закордонних справ. Висота "України" – 206 м разом зі 73-метровим шпилем. Через дорогу розташовані будівля уряду Росії – "Білий дім" та мерія. Готель отримав таку назву через велику кількість українських назв поблизу: набережна Тараса Шевченка, Український бульвар, міст Хмельницького, станція метро "Київська", однойменний залізничний вокзал. Зараз називається Radisson ­Royal Hotel Moscow.

×