Містян обурила жадібність влади

"Містян обурила жадібність влади. Парижани напали на арсенал і винесли тисячі бойових молотів, списів і мечів. Кинулися громити багатіїв і збирачів податків", – писав у "Історії короля Карла VI" Жювеналь де Урсен про заколот бідняків 1 березня 1382-го в Парижі. Виступ називали повстанням молотобійців, бо більшість учасників озброїлася бойовими молотами.

 

Столітня війна, епідемія чуми та неврожаї спричинили демографічну й економічну кризи. Щоб полегшити життя людей, у вересні 1380-го король Карл V Мудрий скасував більшість податків. Того ж року він помер і влада перейшла до регентів спадкоємця 11-річного Карла VI – герцогів Людовика I Анжуйського, Жана I Чудового та Філіппа II Бургундського. Вони спустошили скарбницю й відновили збори. Додали ще податок на майно. Збирачі стали силою відбирати в ремісників та робітників гроші і власність. Людей довели до відчаю. Якось на ринку такий чиновник почав вимагати від продавчині штраф за невчасну сплату податку.

"Стара, яка торгувала салатом, закричала: "Геть податки!" Тієї ж хвилини натовп побив збирача до смерті, – писав Жювеналь де Урсен. – По всьому місту бідняки почали вбивати причетних до скарбниці. Один із них намагався врятуватися біля статуї Святої Діви. Його відтягнули й кинули головою об сходи".

– До зброї! За волю! Геть податки! – лунають заклики по місту.

Солдати місяцями не отримують зарплати, тому не заважають повстанцям. Ті за кілька годин заволодівають Парижем. Поперек вулиць натягують ланцюги, зачиняють ворота міста. Вбивають багатіїв і лихварів. Грабують винні склади та крамниці. Кількість бунтівників сягає 10 тис.

За три дні герцоги-регенти заводять у місто кілька озброєних загонів і придушують заворушення. Та бунти починаються по всій країні. Тривають два роки. Французький уряд майже на чверть століття відмовляється від підвищення податків.

"Вчора я була королевою. Сьогодні – жінка з розбитим серцем"

Ніхто не може бути впевнений у завтрашньому дні. Ще вчора я була королевою. Сьогодні – нещасна жінка з розбитим серцем, – каже після зречення престолу 28 лютого 1897-го королева Мадагаскару 36-річна Ранавалуна III.

 

Була племінницею бездітної Ранавалуни II. Дівчину виховували як майбутню правительку, видали заміж за втричі старшого прем'єр-міністра.

Посіла трон після смерті тітки 1883-го. У зверненні до народу сказала: "Якщо хтось насмілиться претендувати хоча б на міліметр нашої землі, я покажу себе чоловіком. Стану поряд із вами захищати батьківщину".

"Ранавалуна ІІІ трохи вища звичайного зросту, має тонкі риси обличчя, – писали американські газети. – Колір обличчя темніший, ніж у більшості підданих. Видається боязкою, але добре веде справи. Вишукана й модна".

Часто замовляє одяг із Парижа й Лондона. Якось запрошує виступати при дворі французького фокусника Маріуса Казнева. Між ними спалахує роман. Той працює на розвідку Франції і доповідає про справи двору.

Французи висаджують на Мадагаскарі 10 тис. вояків. Обстрілюють столицю з важкої артилерії. 1896-го захоплюють королівський палац і страчують усіх чоловіків. Ранавалуну III змушують зректися влади.

Франція оголошує Мадагаскар своєю колонією. Королеву з родичами серед ночі 800 конвоїрів садять на корабель і везуть в Алжир. Там їх зустрічає натовп, який глузує і ображає. Того ж року помирає чоловік Ранавалуни ІІІ.

Жінці призначають пенсію. Стає популярною серед місцевих інтелектуалів. Багато європейців закликає владу покращити умови її життя, збільшити виплати. Зображення королеви наносять на обгортки печива. Її поява на вулицях у дорогих сукнях збирає натовпи людей.

1917-го Ранавалуна III помирає від емболії – порушення кровопостачання. Ховають на місцевому кладовищі. Через 20 років останки переносять до королівської усипальниці в Антананаріву.

 

460 метрів – висота, з якої вперше успішно спустилися з парашутом. Це зробив американський льотчик 27-річний Альберт Беррі 1 березня 1912-го у штаті Міссурі. Використав кругле полотнище діаметром 11 м. Склав його в літак, з якого вистрибнув. Вдало приземлився у визначеному місці поблизу казарм. За місяць до цього винахідник 43-річний Франц Райхелт стрибнув із плащем-парашутом з Ейфелевої вежі у Парижі й розбився

2 березня 1657 року понад половину японської столиці Едо – нині Токіо – знищила Велика пожежа. За три дні загинуло понад 100 тис. людей. Розповідали, що лихо випадково спричинив священник, коли спалював начебто прокляте кімоно. Дівчата, які його вдягали, раптово помирали. Вогонь ритуального вогнища перекинувся на стіни дерев'яного храму. Поривчастий вітер розніс його по місту. Люди задихалися і згорали в оселях. Столицю за два роки відновили. Розширили вулиці та забудували їх кам'яницями.

3 березня 1802-го у Відні вперше виконали "Місячну сонату" композитора 32-річного Людвіга ван Бетховена. Присвятив її неповнолітній учениці – графині Джульєтті Ґвіччарді. Вона відмовила йому, бо захоплювалася іншим музикантом. Тоді ж Бетховен почав втрачати слух. Попри ваду написав найкращі твори. "Місячна соната" стала однією з найпопулярніших фортепіанних композицій ще за життя автора.

6 березня 1899 року німецька фармацевтична компанія Bayer отримала патент на препарат аспірин, виготовлений на основі ацетилсаліцилової кислоти. Хімік 38-річний Фелікс Гофман відкрив його цілющі властивості, коли лікував батька від артриту. Засіб називали ліками століття, ефективним препаратом проти лихоманки й запалення легень, знеболювальним і заспокійливим. За 15 років аспірин став найпродаванішими ліками. Нині входить до переліку найважливіших у світі препаратів.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×