"14 лютого ми святкуємо 6 років у шлюбі, - зізнається у листі на редакціну пошту киянин Віктор, 29 років. - З Ірою ми познайомилися влітку 2005-го. Я з друзями пив пиво біля фонтанів. До півночі досиділи, раптом Стасік запропонував дівчат пошукати. Я тоді несміливий був, не хотів нікуди йти. Але Стасік потягнув за собою".
Хлопці до першої ночі гуляли по центру Києва.
"Як на зло, ніде не було гарних дівчат. То мужики, то тьоті, то сімейні пари. Я вже викликав таксі, щоб додому виїхати, раптом побачив свою Іру на лавочці біля бутіка на Хрещатику. Вони з подружкою їли морозиво і голосно сміялися. Виявляється, йшли у клуб, але там було нудно і гаряче, вийшли погуляти по Хрещатику. Іра мені в душу запала. Але Стасіку теж вона сподобалась. Давай до неї підкатувати. Я його в сторону відвів, попросив, щоб до Іриної подружки чіплявся. Через годину ми розговорилися, було враження, що ми старі знайомі. Шуткували, сміялися, потім Іру на таксі додому відвіз і на побачення запросив".
"Прогуляли наступного дня знову до ночі. Я вже тоді знав, що вона стане моєю дружиною. Через тиждень запросив на побачення на даху свого дому, через півмісяця познайомив з батьками. Зустрічалися тільки півроку. На День Валентина 2006-го одружилися. Маємо двоє доньок. Добре, що тоді додому не поїхав. Думав, що так і помру холостяком. А друг заспокоював: якщо воно має бути твоє, то буде. Так і сталося. Ірка до мене з двома хлопцями зустрічалася, але тоже не ті попадалися. Я чотирьох дівчат поміняв. З усіма розходився. А ми з Ірою не сваримося, розуміємо один одного з півслова".
Раджу усім хлопцям і дівчатам не замикатися вдома, а йти на зустріч своїй долі. Не бійтеся знайомитися на вулиці, йти на побачення, влаштовувати своє життя.
9 
35413
Коментарі