Олег КУЗНЕЦОВ, 47 років, колишній гравець київського "Динамо", шотландського "Рейнджерса" та збірної СРСР, п'ять років працював асистентом головного тренера вітчизняної національної команди, допомагаючи Леонідові Буряку та Олегові Блохіну. Торік у липні очолив збірну України гравців 1993 року народження, яка недавно посіла третє місце на Меморіалі Валентина Гранаткіна в Санкт-Петербурзі. У груповому турнірі українці поступилися китайцям, зате в поєдинку за третє місце обіграли росіяни
Результатом у Санкт-Петербурзі ви залишилися незадоволені. Чому?
- Тому що третє місце - не перше, а я максималіст і привчаю до цього підопічних. Дехто з експертів назвав турнір удалим для нас, але це тільки тому, що виграли в Росії вперше в історії змагань.
А взагалі важко було продемонструвати повний потенціал із кількох причин. Перша: не надто вдалі терміни проведення турніру, початок січня. По-друге, якість синтетичного покриття. Воно дуже повільне, тому важко грати у швидкий футбол, відскок м'яча непередбачуваний. Діяти доводилося через короткий пас.
Очевидці стверджують, що ваша команда намагалася контролювати м'яч, задіювати фланги.
- Готували саме таку модель гри, але не все вдавалося через вищезазначені фактори. Передачі треба було давати прямо в ноги, 20-30 сантиметрів убік - все, втрата м'яча.
Китай вважають нефутбольною державою. Чим пояснити поразку?
- Добре організована команда, фізично готова. Без "зірок", але всі прекрасно знають, що робити на полі.
Дехто з експертів назвав турнір удалим для нас, але це тільки тому, що виграли в Росії вперше в історії змагань
Головний тренер росіян Дмитро Аленічев нарікав на те, що його команда "сідає" у другому таймі.
- А ще він сказав, що країна велика, а футболістів брати немає звідки. Це їхні проблеми. Я на нестачу кадрів не скаржуся. "Динамо" та "Шахтар" талановитих 12-13-річних хлопчаків набирають до себе в академічні групи. Кияни підписали 16 гравців 1993 року народження - грають за дубль. А "Шахтар" їх однолітків задіяв у третій команді, що виступає у другій лізі. Я підтримую таке рішення: у 17-18 років ти вже не дитина і з наступного сезону маєш принаймні тренуватися з основним складом.
Два м'ячі росіянам забив півзахисник Віталій Буяльський із "Динамо". Відзначали ще одного гравця середньої лінії, одесита Бориса Тащі. Це - майбутні "зірки"?
- Я не був би такий категоричний. Буяльський мав непоганий вигляд - недаремно став найкращим гравцем турніру. Тащі добре бачить поле, може віддати гостру передачу. Але швидкості йому бракує.
Футболісти в цьому віці нестабільні. Недавно ми виграли турнір у Чехії. Після нього зробив висновки: ззаду, в обороні, відносний порядок, а от в атаці - проблеми. А на Меморіалі Гранаткіна все змінилося. Захист - повний безлад, жах, по три-чотири рази суперники сам на сам виходили, а нападаючі надії виправдовують.
У радянські часи дитячі тренери дбали, насамперед, про фізичну готовність, а робота над технікою і тактикою була на другому плані. Ситуація змінилася?
- Ні. Іспанцям, французам та португальцям ми в техніці завжди поступатимемося. Недавно їздили на семінар до французького Клерфонтена - центру підготовки всіх місцевих збірних. Нас, казали господарі, до 18 років результат взагалі не цікавить. Тренер веде підопічних рівно рік, потім набирає інших. Програму підготовки так само розписують на рік. У 14 ставлять техніку, згодом - тактику, ще за якийсь час - фізику. А в нас тренер як узяв пацана в 10 років, так і вантажить його до 17. І ще постійно результату вимагають. Беруть здорованів, і на якомусь етапі даєш результат.
Системність шкутильгає, тому юнацькі успіхи не завжди підкріплюються на рівні дорослих. А ще - нестача дитячих тренерів. Їх же також треба вчити.
Юрій Калитвинцев позаторік виграв першість Європи серед 19-річних і заявив про бажання працювати в дорослому футболі. У вас його немає?
- У моїй тренерській кар'єрі було достатньо дорослого футболу, тому я поки що не прагну туди повертатися. Осмислюю новий досвід: зовсім інший тренувальний процес, методики відновлення, харчування. А головне - психологічна підготовка. До малечі треба вміти знайти підхід.
У фінальній частині Євро-2011 серед молодіжних збірних гратиме Україна. Якщо з цієї команди п'ятеро-семеро футболістів проб'ються до головної на Євро-2012 - це буде чудово.
Раніше дуже популярним був дворовий футбол, а зараз хлопчаки частіше грають на комп'ютерах. Вибір став менший?
- Не сказав би. Для мого покоління футбол був розвагою, батьки особливо за нами не стежили. Так, дивилися у вікно і бачили, що ти бігаєш за м'ячем. Тепер - усе інакше. Футболіст - високооплачувана професія. Батьки це розуміють. Дуже багато з них сидять на матчах молодіжних команд того ж "Динамо". Усі вважають себе знавцями і дорікають тренерам, що їхнього хлопчика не ставлять до основного складу і взагалі погано тренують. Батьки зациклені на тому, щоб їх син неодмінно став професійним футболістом. Через це ламається багато доль - адже не кожному це під силу.
Можете чесно одразу сказати батькам: нічого не вийде, хай ваш син займеться іншою справою?
- Ні. Бо скажеш так, він кине футбол і потрапить у полон вулиці - випивка, наркотики. Але того, що людина проб'ється до великого футболу, ніколи не гарантую.
Чи варто 15-річному приймати запрошення закордонного клубу?
- Це залежить від масштабу команди, яка тебе хоче бачити у своїх лавах. Воля батьків також грає свою роль.
Голландці змалечку привчають своїх футболістів до схеми 1-4-3-3. У нас таке можливе?
- Ні. У тебе шестеро гравців із "Динамо", яке працює за однією програмою, і шестеро з "Шахтаря" - донеччани займаються по-іншому. Як тут скомпонувати склад та збалансувати гру? Крім того, має бути не одна схема, а кілька - навіть один матч складатися може по-різному. З тими ж голландцями, які діють у три форварди, не можна ставити одного гравця на фланг і вимагати, щоб і в обороні відпрацьовував, і в атаці - його просто розірвуть.
3 
1
Коментарі