"Надобно искоренить этих воров и злодеев запорожцев"

"Объявляю вам, что полковник Яковлев Запорожье штурмовал, - писав 2 червня 1709 року Петро I своєму приятелеві Федору Апраксіну, - и хотя с 300 человек потерял, однако ж оное проклятое гнездо взял и оных воров всех порубил".  Такою була кара за те, що шість тисяч запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком перейшли на бік гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. Запорозька Січ, зруйнуванню якої так радів московський цар, розташована була тоді на острові Чортомлик при впадінні в Дніпро притоків Чортомлик, Підпільна і Скарбна (на малюнку - реконструкція Володимира Ленченка) - коло теперішнього села Капулівка Нікопольського р-ну на Дніпропетровщині. У другій половині 1950-х острів затопило Каховське водосховище.

Петро І спершу теж намагався заручитися підтримкою запорожців. Закликав у грамоті: "Уповаем мы на вашу к нам, великому государю, верность, что вы за отчизну свою и за православную веру и за нас стоять и богоотступного изменника Мазепы прелестей слушать не будете и наша милость к вам за ваши верные службы никогда отъемлема не будет". Окрім цього царського листа, два московських стольники привезли на Запорожжя 12 тис. рублів - на військо, 500 червінців - кошовому, 2 тис. - старшині. Запорожці гроші взяли, але на царський заклик не відгукнулися.

Після московських послів на Січ прибули посланці Івана Мазепи. На раді зачитали послання від нього. Гетьман, зокрема, писав, що нібито сам чув, як цар казав: "Надобно искоренить этих воров и злодеев запорожцев". Козаки прокричали за приєднання до шведів. До ставки Карла ХІІ в Будищах - нині Диканського району на Полтавщині - відправили делегацію. Кошового Костя Гордієнка та запорожців, які з ним прибули, частували там три дні. А гетьман Мазепа за прихильність дав їм 50 тис. золотих із власної кишені: із приєднанням січовиків вірне йому військо зростало вп'ятеро.

Отримавши звістку про появу запорожців у шведському таборі, Петро І наказав своєму фаворитові Олександру Меншикову знищити Січ дощенту. Операцію очолив полковник Яковлєв. Під Києвом посадив на судна три полки й поплив униз по Дніпру. Дорогою нищив козацькі поселення. Від містечка Келеберда вціліла тільки церква, в іншому - Переволочній - із тисячі оборонців у полон взяли 12 козаків, решту - вирізали. Далі московити спалили фортеці Старий та Новий Кодак - щоб не стали "пристанищем воров". Коли ж Яковлєв підійшов до містечка Кам'яний Затон недалеко від Січі, вислав до запорожців із листом козака Сметану. Його втопили.

Оборону Чортомлицької Січі, на якій у той час було кількасот запорожців, очолив наказний отаман Яким Богуш. Оточена звідусіль водою, вона була недоступна для штурму. Тож почали по ній гатити з гармат. Марно: ядра не долітали до цілі. Спробували атакувати на човнах - без успіху.

На допомогу московитам прибув полковник Гнат Ґалаґан, який втік від Мазепи. Побачивши здалека його кінноту, запорожці подумали, що це йдуть на допомогу татари й відкрили ворота. Коли ж зрозуміли помилку, було вже пізно: солдати Яковлєва ввірвалися в Січ. Жодного живого полоненого не залишили, курені й інші будівлі спалили. "Получили мы от вас письмо, в котором объявляете о разорении проклятого места, которое корень злу и надежда неприятелю была, что мы, с превеликою радостию услышав, господу, отмстителю злым, благодарили с стрельбою", - писав цар Меншикову

Після поразки під Полтавою запорожці з кошовим Костем Гордієнком разом із Карлом ХІІ і гетьманом Мазепою перейшли у володіння Османської імперії. 1711-го на території Кримського ханства Гордієнко заснував Олешківську січ - навпроти нинішнього Херсона. А за 17 років - Кам'янську, біля гирла річки Кам'янка, сучасне село Республіканець на Херсонщині. Там кошовий Кость Гордієнко й помер 1733-го. Наступного року запорожці перейшли під протекторат Російської імперії.

×