Сер Алекс Чепмен ФЕРҐЮСОН. Народився 31 грудня 1941 року у Говані, районі шотландського міста Ґлазґо, у сім'ї помічника суднобудівника. Зростав у багатоквартирному будинку на Шилдхолл-Роуд – разом із батьками й молодшим братом Мартіном.
16-річним почав грати на позиції форварда у клубі "Квінз Парк Рейнджерс". Водночас був помічником інструментальника в одній із суднобудівних компаній. Там стає профспілковим активістом. На одному зі страйків знайомиться з Кеті Холдінґ. 1966-го пара одружується. Кеті народжує трьох синів: 1968-го – Марка, за чотири роки – близнюків Даррена і Джейсона.
1964 року переходить до шотландського клубу "Данферлайн". За два сезони стає найкращим бомбардиром першості – забив 31 м'яч. Відзначився хет-триком у ворота "Рейнжерс", після чого був куплений цим клубом – одним із найтитулованіших у країні.
1969 року команда Ферґюсона програє фінал національного Кубка "Селтіку". Алекс зіграв слабко – фанати "Рейджерс" вигукували образи на його адресу.
1974-го закінчує ігрову кар'єру. Стає головним тренером клубу "Іст Стерлінгшир": підписується на тижневу зарплату у 40 фунтів і неповний робочий день. За кілька місяців перебирається до друголігового "Сент-Міррена".1977-го команда виграє чемпіонат Шотландії у першій лізі. Наступного сезону Ферґюсона звільняють – єдиний раз за кар'єру. Він подає апеляцію до комісії трудових спорів, але її відхиляють. Представник "Сент-Міррена" заявив, що "Алекс не має тренерських навичок".
1978-го очолює "Абердин". За п'ять років клуб виграє Кубок кубків. У фінальному матчі обіграв мадридський "Реал". Ферґюсон після поєдинку заявив, що "вже зробив щось серйозне у своєму житті".
10 вересня 1985 року помирає Джок Стін – тренер, який вивів збірну Шотландії до фінальної частини Кубка світу-1986. На турнір до Мексики команду везе Ферґюсон. Шотландія посідає останнє місце
в групі – після Данії, Федеративної Республіки Німеччина та Уругваю.
6 листопада 1986-го змінює Рона Аткінсона на посаді головного тренера "Манчестер Юнайтед". Перед цим відхилив пропозиції лондонських "Арсеналу" й "Тоттенхему". За два дні дебютує: поразка від "Оксфорд Сіті" – 0:2.
У грудні 1989-го МЮ перебуває в зоні вильоту вищої ліги чемпіонату Англії. Ферґюсон визнає той період як найневдаліший у кар'єрі. Рада директорів ледь не відправляє його у відставку. "Манчестер" закінчує сезон на 13-му місці.
1991-го виграє в "Барселони" фінальний матч Кубка кубків. Каже, що наступного сезону МЮ переможе у прем'єр-лізі, але чемпіоном стає "Лідс". Клуб Ферґюсона тріумфував через рік. Загалом його "Манчестер" 13 разів ставав чемпіоном Англії.
1999 року МЮ виграє національний чемпіонат, Кубок, Лігу чемпіонів та Міжконтинентальний кубок. Ферґюсон – посвячений у лицарі, а за три роки входить до залу слави англійського футболу.
2001-го оголошує, що працює останній сезон, але потім змінює рішення.
У лютому 2003 року, після поразки від "Арсеналу", в роздягальні кидає бутсу в Девіда Бекхема. Це була реакція на слова "Венгер зробив із вас посміховисько". Влітку Бекхема продають до "Реала".
2008-го вдруге виграє Лігу чемпіонів. Згодом – клубний чемпіонат світу. По закінченні сезону дає згоду на продаж лідера команди Кріштіану Роналду до "Реала" за 94 мільйони євро.
8 травня 2013 року оголошує про закінчення тренерської кар'єри. Після літньої операції на тазостегновому суглобі планує стати одним із директорів "Манчестер Юнайтед" і послом клубу в світі
Чотири рази в Лізі чемпіонів протистояв київському "Динамо". У сезоні 2000/2001 зіграв унічию в столиці України – 0:0, а вдома обіграв підопічних Валерія Лобановського – 1:0. За сім років виграв обидва матчі: виїзний – 4:2, домашній – 4:0
Я працював на кухні 18 місяців, коли був гравцем. Купив місце під ресторан. Мав тоді 30 років, схилявся до ресторанної справи. Багато куховарив. Готую смачну пасту й дещо з китайської кухні.
Обоє моїх батьків були соціалістами. Батько працював на судноверфі, я став інженером і вступив до профспілки. Таке походження обов'язково спонукає до цього, бо всі, хто тебе оточує, належать до робітничого класу.
Двічі чи тричі я був у товаристві королеви. Це – єдині випадки, коли почувався не у своїй тарілці.
З дружиною ми познайомилися на страйку: я був делегатом профспілки і все там організовував. Тоді вона подумала, що я – бандит.
Ніколи не можна втрачати контроль. Особливо коли маєш справу з 30 топ-професіоналами, і всі вони – мільйонери. Якщо хтось із них поводиться неправильно, ми їх штрафуємо, але не виносимо це на публіку. Якщо ж хтось виходить з-під мого контролю – йому гаплик.
У моєму будинку ви не знайдете жодної речі, пов'язаної з професійною діяльністю. Дружині це все набридло. Я не можу взяти додому навіть книжку про футбол, бо вона каже: "Навіщо це тобі?"
Пригадую, як торкався зранку до сталі, коли працював механіком. Вона була неймовірно холодна – така, що можна було руки спалити. Цим деталям не надають особливого значення, а я впевнений: вони грають величезну роль у формуванні людського характеру.
Ніколи не можна думати, що ти – найкращий у своїй справі. Зверхність – це перешкода на шляху до успіху.
Три важливі якості справжнього лідера. Перша: помічати все навколо і розуміти, що саме є важливим. Друга: відчувати небезпеки й можливості, недосяжні іншим. Третя: уміти користуватися досвідом та знаннями.
Справжній друг – це той, хто приходить у час, коли інші одягли пальта і прямують до виходу.
З трьома найкращими своїми друзями я познайомився ще в дитячому садку.
Девід Бекхем краще за всіх у Англії бив по м'ячу не тому, що Бог дав йому талант. Він тренувався із сумлінністю, про яку інші й подумати не могли
Коли гравець виходить на пік форми, він почувається так, немов може зійти на Еверест у самих капцях.
Перш ніж купити футболіста, я завжди думаю: "А чому вони хочуть його продати?"
Ніколи не вгадаєш, хто стане гарним тренером. Ніхто й подумати не міг, що Марк Х'юз цим займеться. Зате всі були переконані, що у Браяна Робсона вийде напевне.
Подивіться на Руні та Кріштіану Роналду. Вони кажуть: дайте мені м'яч, усе інше – мій клопіт.
Тренерська робота зводиться до управління людьми і стосунками.
Ніколи не піду на телебачення. Гидко дивитися, як колишні футболісти і тренери критикують хлопців, з якими виходили колись на поле.
Найкраще мені працюється о сьомій ранку, доки всі ще сплять. Коли я взявся за "Манчестер Юнайтед", то гарував як скажений. Приходив на роботу о 7.00 й о дев'ятій вечора ще був там.
У молодих є величезний плюс: вони нічого не бояться. Хлопчаком я лазив по деревах за голубами, а зараз боюся визирнути у вікно з п'ятого поверху.
Я купую скакових коней, маю інші інтереси – вино, французька мова. Пробую грати на фортепіано.
Напився вдрузки раз у житті – після перемоги "Абердина" в Кубку кубків. Прокинувся у власному будинку поруч із братом і двома вболівальниками. Гадки не мав, хто вони і де взялися.
Ви підете на пенсію раніше, ніж я.
Щоденник укладено за матеріалами інтерв'ю сера Алекса Ферґюсона
7 
1
Коментарі