"Це чергова трагедія нашого народу, трагедія національного маштабу", - так оцінює відмову від євроінтеграції 75-річний житель Донецька Роберт Григорович Сташенко. До пенсії він працював головним інженером в тому ж шахтоуправлінні, де до 1974 року числився помічником головного інженера знаменитий Олексій Стаханов - в шахтоуправлінні № 2/43 тресту "Торезантрацит" (місто Торез).
"Я був у Німеччині не раз, в мене син працює в Італії, і я знаю, за якими правилами живе Європа. У нашій країні людина не вважається за цінність. Замість людини як такої, тут правлять гроші. А там головне - це особа, в центрі уваги людина та її права. У нас інспектор ДАІ стоїть на дорозі заради того, щоб зупинити людину і збити копійчину собі в кишеню, а в Італії його колега - для того, щоб допомогти цій людині, яка їде. Угода - це маленький оздоровчий крок для нашого дуже хворого суспільства. Якщо українця "олюднити", тоді і економіка підтягнеться. І не потрібно плакати про економіку і промисловість - це я вже вам як колишній виробничник кажу. Звичайно, перший період буде важким економічно, але нормальні люди це зрозуміють. Модернізація - це природний шлях розвитку економіки. Оптимізму додає ще і такий факт: Європа боїться контакту з Росією і піде на те, щоб підтримати нас кредитами. Адже Європа вже сьогодні підтримує нас політично. А українська влада прогнулася - у черговий раз здалася у війні з Росією, яка звикла нас нагинати. Я упевнений, що має відбутися міжнародний суд комуністичного режиму. Це він – цей режим досі тримає нас в своїх чіпких обіймах і не дає розвиватися. У нас немає іншого шляху окрім як приєднатися до Європи, яка засудила комуністичну ідеологію."
Сьогодні у Донецьку відбулося вшановування пам'яті жертв геноциду українського народу. Роберт Сташенко був серед нащадків жертв, які приїхали на Рутченківське поле, де поховані тисячі людей, вбитих радянською владою. Його батьки були репресовані - 25-річну матір, 28-річного батька та 3-річну сестру розкуркулили і відправили вмирати ближче до Полярного кола, як говорить чоловік. Інші родичі залишилися помирати від голоду на батьківщині - в Донецькій області. Сам Роберт Григорович народився на чужині. Через 70 років він добився реабілітації батьків. За землю, яку відняли в його родини, худобу, будинок та інше майно у 2000 році йому виплатили компенсацію - 112 гривен 50 копійок. На ці гроші чоловік відслужив панахиду по близьких.
3 
1
Коментарі
34